Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ місія. Можливо, він думав з погляду «тягаря білої людини», який британський колоніалізм обіцяв взяти на свої плечі, коли згадував, що британці утримуються від залучення індійських робітників до Англії, щоб зберегти чистоту нації.[587]

      Бен-Ґуріон не покладався на свою заяву про те, що конфлікт у Палестині не дозволяє досягти компромісу з арабами, але в пошуках найкращого шляху розв’язання конфлікту розглядав ідею «домовленості» між єврейською та арабською профспілками.[588] Це здавалося вигідною тезою, яка впліталася у соціалістичне мислення робітничого руху і стосувалася прихильників сіонізму в Палестині та поза її межами. Більшість палестинських євреїв не мешкали там досить довго, і для того, щоб залишитися, потребували бодай шматочка надії та краплини віри у мир. «Кожен єврей, який має намір переїхати до Палестини, повинен запитати себе, чи у безпеці його життя та власність у цій країні, – писав Бен-Ґуріон. – Відчуття, що євреї тут сидять ніби на жерлі вулкану, може підірвати фундамент сіоністського руху». Не можна також очікувати, що заможні євреї вноситимуть свої гроші в національний проєкт, приречений на вічний конфлікт. Відстоювання співіснування також сприяло розвитку сіоністської дипломатії, оскільки та прагнула заручитися громадською підтримкою.

* * *

      Коли англійці почали брати на роботу євреїв й арабів на однакові робочі місця, сіоністське керівництво було стурбовано тим, що зарплата й умови праці в таких сферах, як залізниця та пошта, не відбивали потреб єврейської культури, а, швидше, були менші та примітивніші, коли порівняти з потребами арабської культури, як висловився Бен-Ґуріон.[589] Отже, стало вкрай необхідним організувати арабську працю у такий спосіб, щоб вони отримували заробітну плату та умови, такі як у євреїв. Десь років десять по тому Бен-Цві пояснював це так: якби арабські робітники були такими ж дорогими, як єврейські, тоді б зник основний стимул їх наймати.[590] Бен-Ґуріон сподівався дбати про арабських робітників, не залічуючи їх до «Гістадруту», і рішуче відкинув вимогу викреслити слово «єврейських» у повній назві організації. Генеральна організація єврейських робітників у Палестині. Замість цього він намагався переконати арабів у тому, що підтримувати сіонізм в їх інтересах.[591] Згідно з інформацією, яку отримав Бен-Ґуріон, багато арабів стояли перед вибором, чи залишатися під захистом «Гістадруту», чи відмовитися від нього.[592] Спроби співпраці успішними не були; Бен-Ґуріон склав у своєму щоденнику список жорстоких зіткнень між єврейськими та арабськими робітниками, деякі з яких були смертельними.[593] Репетур помітив ще одну проблему – частина єврейських залізничників використовувала свої робочі місця для виготовлення бомб для «Хагана».[594]

«Моє серце крається»

      Тоді Авігдору Грюну було шістдесят вісім років. Економічна криза у Польщі зруйнувала кредитний бізнес, який він розбудував до війни. У СКАЧАТЬ