Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том Сегев
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну - Том Сегев страница 87

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      У пам’яті Бен-Ґуріона цей період залишився глибокою травмою. Він говорив про паніку, розпач, ідеологічну плутанину, безсилля, про людей, які покидали поле бою. Уперше у своєму житті він висловив справжні сумніви щодо шансів на реалізацію сіоністської ідеї, враховуючи, що все, здавалося б, перебувало на межі розпаду через «внутрішню» нездорову атмосферу. Він стверджував, що «більшість» іммігрантів Четвертої алії залишила Палестину. Це було не так. Але, як запевняв Бен-Ґуріон, ця хвиля імміграції не була невдалою.[620] Економічна криза тривала недовго; незабаром почала процвітати цитрусова промисловість, насамперед завдяки новим можливостям експорту та індустріальному прогресу. Відновлення значною мірою було наслідком впливу приватного підприємництва. Людина, на ім’я Сімча Вітман завоював місце в історії, першим у Тель-Авіві почавши виробляти морозиво. Його кіоск здобув славу як місце зустрічей людей, які прямували до Бреннер Хаусу, як називали відділення Ради робітників Тель-Авіва, або від нього.[621]

* * *

      У голосуванні до з’їзду «Гістадруту» наприкінці 1926 року взяли участь понад сімнадцять тисяч виборців. Бен-Ґуріон став переможцем; уперше «Ахдут га-Авода» отримав абсолютну більшість – 53 % голосів.[622] Але, коли з’їзд зібрався, керівництво опинилося перед нищівною критикою. У своєму щоденнику Бен-Ґуріон писав: «Громадськість працівників обурена. Особливо сильно гніваються щодо зарплати та авансів, а також відсутності контактів із громадськістю».[623] Це було ще й заниженою оцінкою з огляду на протокол провадження. Один із делегатів вигукнув: «У «Гістадруті» терор, і робітники бояться відкрити рота».[624]

      Один із делегатів «Га-Поель га-Цаір» був особливо розлючений на Бен-Ґуріона. Це був двадцятивосьмирічний доктор наук. Висхідна зірка, на ім’я Хаїм Арлозоров. Він запропонував те, що назвав нещадним аналізом фундаментальних помилок, припущених Бен-Ґуріоном, першим з яких був поспіх. Це була принципова дискусія – Арлозоров використав скандал «Солел Боне» як метафору. «Якби «Солел Боне» знав своє місце і не піддавався ілюзії необмеженого зростання, він би поступово, природно розширювався і слугував би своїй меті», – казав він. Натомість: «Ми стрибнули на п’ятдесят років уперед». Прокляті аванси продовжували надходити знову і знову; навіть Берл Кацнельсон назвав їх «моральним порушенням».[625][626]

      Бен-Ґуріон заявив учасникам з’їзду, що почуває себе обвинуваченим, який захищається від «найпринизливіших наклепів». Він небагато міг сказати щодо суті критики, тож звернувся до кліше, які звучали досить пафосно. «Тільки людина, яка нічого не робить, може видаватися незмінно мудрою; людині, яка чимось керує, можна дозволити й помилитися». Якби Бен-Ґуріон знову опинився в тих самих обставинах, він зробив би те, що і з «Солел Боне», казав він. Зрештою, метою було сприяти справі сіоністів. «Якщо ми не будемо доїти корову із сіоністських міркувань, то корову доїтиме Мустафа, а не один із наших СКАЧАТЬ



<p>620</p>

Ben-Gurion 1971a, pp. 569, 334, 546, 311, 333ff.; Ben-Gurion, «Likrat Have’idah», in Greenberg 1989, pp. 44–49; текст промови Бен-Ґуріона на засіданні Виконавчого комітету сіоністів від 18 листопада 1924 року, наведений у Erez 1972, p. 260; запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 22 липня 1924 року, BGA.

<p>621</p>

Erez 1972, p. 368; Segev 2000, p. 2.

<p>622</p>

Rosenthal 1979, p. 136.

<p>623</p>

Запис зі щоденника Бен-Ґуріона від 14 червня 1927 року, BGA.

<p>624</p>

3-й з’їзд «Гістадруту», липень 1927 року, Бен-Ґуріон, протоколи, с. 14, 27, 36, 42, 43.

<p>625</p>

Ремез назвав критику цих авансів «мініатюрним погромом». Аванси були виправданими, за його словами, й виплачувалися тільки семи або восьми працівникам Солел Боне. «Вони могли заробити собі на життя деінде, – зазначив він. – Але ми працювали вдень і вночі, наче раби. Вони не приховували заборгованості, і борги ніхто не скасовував» (Бен-Ґуріон та Ремез на Третій конвенції «Гістадруту», 10 липня 1927 року, Бен-Ґуріон, протоколи, с. 72, 74).

<p>626</p>

Тексти промов Арлозорова та Кацнельсона на 2-му з’їді «Гістадруту» від 7 липня 1927 року, BGA протоколи, с. 30–45.