Останній потяг до Стамбула. Айше Кулин

Чтение книги онлайн.

      – І чим ви там займалися?

      – Чим ти займаєшся, коли сидиш удома? Ми розмовляли.

      – Сили небесні, ви двоє ніколи не перестаєте розмовляти. Ви могли піти в кіно.

      – У нас ніколи не закінчуються теми для розмов, – сказала Сельва перед тим, як повернутися до Рафо і поцілувати його у щоку на прощання. Юнак відчув трепет, наче струм пройшов від його щоки просто в серце. Це було щось зовсім відмінне від того, що він відчував, коли поцілував Сельву в губи. Так наче вона турбувалася про нього; вона публічно визнавала їхні стосунки. Йдучи на автобусну зупинку в Тараб’ю, Рафо відчував до неї незрозумілу теплоту. Він почувався гордим! «Всемилостивий Боже, вона мене кохає! – подумки сказав він собі. – Мамо, мамо, Сельва мене кохає!»

      Ракела, мама Рафо, не була в такому захваті, як тоді, коли його вперше запросили в будинок Фазіля Решата-паші. У той час вона почувалася гордою, що один із її синів подружився з дівчиною з однієї з найзнатніших турецьких сімей. Її свекруха не була аж у такому захопленні.

      – Що в цьому особливого? Не забувай, що твій чоловік Альфандарі!

      Ракела ніколи б не дізналася про те, що відбувається, якби одна з подруг не переповіла їй плітки стосовно сина. Вона вже й сама безкінечно сварилася з Рафаелем. Була переконана, що він – найрозумніший із її синів. Пізніше його рішення покинути університет стало для неї величезним шоком. Рафаель не був схожий на своїх братів. Він завжди мав власну думку і був єдиним, хто критикував свою сім’ю за те, що вдома розмовляли єврейсько-іспанським івритом – ладно, – а не турецькою. Рафо не бачив жодного сенсу в тому, щоб розмовляти мовою країни, яка катувала і вигнала його народ багато років тому. Ракела припускала, що рішення її сина покинути університет було якось із цим пов’язане. Можливо, він був надто схвильований якимось інцидентом, що там трапився і перетворив це на справу гордості та честі. Вона помітила, що відтоді, як помер батько, у сина траплялися періоди депресії. Чи він відчував провину, що не зміг допомогти батькові? Ніхто в сім’ї не усвідомлював, наскільки погано із серцем у Сальвадора Альфандарі, до тієї ночі, коли у нього трапився фатальний серцевий напад.

      Ракела приставала до сина із запитаннями. Чому він вивчав хімію, якщо вона для нього така важка? Чому він принаймні не вибрав якийсь інший предмет? Чому не міг узяти академвідпустку і продовжити навчання наступного року?

      Якось увечері Ракелу відвідала подруга Роза. Те, що вона мала розповісти, було в той час типовою пліткою. Історія, звісно, була зовсім не схожа на факти. Роза сказала Ракелі, що це Фазіль Решат-паша сприяв виключенню Рафаеля з університету, бо Рафо мав зухвальство чіплятися до його дочки.

      Саме тоді вперше у своєму житті Ракела прокляла турків. Наступного дня вона шукала допомоги у старіших із сім’ї, яких її син любив і поважав. Вона просила їх утрутитися і дати Рафаелю пораду.

      Вона звинувачувала себе у тому, що не передбачила катастрофи. Її любий син покинув своє навчання через ту замасковану мерзенну біляву СКАЧАТЬ