Останній потяг до Стамбула. Айше Кулин

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ обрати підхожих чоловіків для своїх доньок.

      – Ну і що тут такого? Що поганого, коли мати хоче, аби у її доньки був вигідний шлюб?

      – Що ж, отакого я точно не хочу!

      – Тоді все гаразд, як на мене. Ми з батьком тобі не допомагатимемо. Можеш покластися на старосвітський метод, як і я колись. Побачимо, як ти відреагуєш, коли у наші двері постукає сваха.

      – Боже збав, я взагалі не те мала на увазі.

      – Авжеж, я й не уявляю, що ти цьому зраділа б.

      – Ніколи! Я краще помру.

      – Я так не думаю, але… Але чого ж ти сердишся?

      – Я й сама не знаю. Просто дивно, що пристойних юнаків і милих дівчат зганяють докупи, аби вони… Ой… Здаюся… Не можу пояснити.

      – Можливо, ти зможеш пояснити, як саме ти шукатимеш підхожого юнака, що стане твоїм чоловіком? Їх часом не на базарі знаходять?

      – Єдине знаю напевне – я сама знайду собі чоловіка. Не хочу шукати когось на конкурсі, організованому зацікавленими матінками.

      – Просто чудово! Ти говориш як дитина, якою, власне, і є. Що хтось у твоєму віці може знати про вибір чоловіка? Досить про це, краще продовжуй вчити свою роль.

      Щойно мати вийшла з кімнати, Сельва покликала її: – Мамо, зачекайте! То що з репетицією на наступному тижні? Дозвольте мені запросити принаймні одного хлопця, лише того, у якого головна роль.

      – І що це за зірка?

      – Рафо. Рафаель Альфандарі.

      – Альфандарі? Син відомого лікаря?

      – Онук.

      – Ну що я можу сказати? Гадаю, можна. Упевнена, твій батько знає його сім’ю. Мабуть, він не заперечуватиме.

      Леман-ханим вийшла з кімнати, а Сельва продовжила практикуватися перед дзеркалом.

      Пізніше того вечора, коли Сельва вчилася, до її кімнати поспіхом забігла мати:

      – Вже пів на шосту, а твоя сестра досі не повернулася.

      – Не може бути так пізно. Я ще не чула дзвону годинника.

      Щойно вона це сказала, як із годинника в коридорі полинуло кування зозулі, як це відбувалося кожних півгодини.

      – Ну от, – сказала Леман-ханим.

      – Не панікуйте, мамо, вона може повернутися будь-якої миті.

      – Я просто сподіваюся, що вона встигне прийти раніше, ніж батько.

      Сельва підійшла до вікна і визирнула:

      – Ось і вона, саме іде.

      Мати й дочка втислися в еркер і побачили Сабіху, що бігла до будинку. Її плащ та сукня розвівалися на вітрі.

      – Стривай, не біжи, ще спіткнешся й упадеш, – кричала мати, начебто Сабіха могла її чути.

      Кальфа, служник, відчинив двері ще до того, як Сельва встигла спуститися сходами. Сабіха сяяла. В очах спалахували іскорки, а обличчя заливав рум’янець.

      Леман-ханим покликала доньку через перила:

      – І як усе пройшло? Було весело? Були цікаві люди?

      – Мама хоче знати, чи були якісь підхожі юнаки.

      Леман-ханим розсердило СКАЧАТЬ