Драми. Улас Самчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Тут проступає історичний оптимізм У. Самчука, котрий вірив у незнищенність українського народу і неодмінне постання незалежної Української держави. Драмою «Шумлять жорна» він остаточно розвіяв намарні сподівання своїх сучасників на те, що здолати ворога може допомогти якась сила ззовні. Відродити власну державність українці повинні самостійно.

* * *

      Розмову про драматичні твори У. Самчука варто завершити маловідомими фактами. За романом «Гори говорять» 1935 року було створено однойменну театральну постановку із семи картин, авторами якої були Роман Антонович і Зенон Тарнавський. П’єсу ставив Український народний театр імені Івана Тобілевича зі Станіславова. Прем’єри відбулися в листопаді 1935 року в Кам’янці Струмиловій, Винниках і Львові. Львівська газета «Діло» у кількох числах поспіль рекламувала новий сезон Театру і його прем’єру[34]. Газета опублікувала також рецензію Михайла Рудницького на виставу[35].

      Цікаву інформацію про роботу над іншими драмами дає епістолярій письменника. У листі до Леоніда Білецького від 11 березня 1949 року У. Самчук зазначав: «Я написав нову п’єсу з життя канадійського “Повій вітре”. Роблю тут читання публичні з успіхом своїх “Жорен” і “Вітра”[36]. Лист до Юрія Шереха від 04 жовтня 1951 року свідчить, що митець дістав замовлення на п’єсу з приводу подарованого Москвою канадським комуністам пам’ятника Тарасові Шевченку[37]. За місяць він писав уже про інше замовлення: «Тепер я дістав завдання написати театральну картину з приводу 60-річчя укр. в Канаді. Мучуся, але йде…»[38]. У наступних листах до того ж адресата – інформація про успішне завершення праці над п’єсою[39], неспромогу театралів сплатити гонорар[40]. У листі до художниці Люби Генуш із Монреаля письменник повідомляв про публічні відчити перед невеликою кількістю слухачів[41].

      На жаль, відшукати тексти згадуваних в епістолярію драматичних творів поки що не вдалося. Хочеться вірити, що вони таки віднайдуться найближчим часом.

      Самчукові драми живуть своїм літературним життям. Вони застиглі в літературній формі і не оприсутнені на сцені, проте не втратили своєї художньої вартості. Можливо, вихід цих творів у багатотомному виданні дасть поштовх і для розгортання їхньої сценічної долі.

Ірина Руснак(Вінниця – Київ)

      Слухайте, слухайте! Говорить Москва!

      Одноактівка[42]

Дійові особи

      Борис Чортомолов – Госторгпред ССРР за кордоном.

      Ларя – жінка його.

      Владлен – вихованець Чортомолова, студент хімії на практиці.

      Розенфельд (він же Костя) – урядовець особливих доручень.

      Німа служниця.

      Голосномовник радіоприймача.

Діється в індустріальній країні зимоюСКАЧАТЬ