Між небом і землею. Марк Леви

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ щоб краще чути. Звук ставав усе чіткішим. Він завагався, а тоді затамував подих і відчинив стулки. Витріщивши очі, він позадкував.

      Між вішаками ховалася жінка. Вона заплющила очі, вочевидь, поглинута ритмом мелодії, й клацала, притиснувши великий палець до вказівного. А ще – підспівувала.

      – Хто ви така і що тут робите? – поцікавився він. Жінка підскочила й широко розплющила очі.

      – Ви мене бачите?

      – Звісно ж, бачу.

      Здавалося, ніби вона повністю здивована тим, що її помітили. Артур зауважив, що не належить ні до сліпих, ні до глухих, і знову повторив запитання: що вона тут робить? А незнайомка відповіла лише, що це «надзвичайно». Артур не бачив нічого «надзвичайного» в ситуації, що склалася, і вже куди роздратованіше втретє поставив запитання: що робить вона у його ванній такої глупої ночі?

      – Гадаю, ви не усвідомлюєте, в чому річ, – не вгавала вона, – торкніться моєї руки!

      Він стояв, збитий з пантелику. Вона наполягала:

      – Будь ласка, торкніться моєї руки.

      – Ні, я не торкатимуся вашої руки, що тут узагалі коїться?

      Вона взяла Артура за зап’ястя і поцікавилася, чи відчуває він її дотик. Той роздратовано, але впевнено підтвердив, що відчув, коли вона до нього доторкнулася, а також що він її чудово бачить і чує. Уже вчетверте він запитав, хто вона така і що робить у шафі його ванної. Гостя повністю проігнорувала запитання і радісно повторила: те, що він її бачить, чує і може торкнутися, – «дивовижно».

      Виснажений довгим днем, Артур був не в настрої.

      – Міс, годі. Це жарт мого напарника? Хто ви така?

      Дівчина за викликом як подарунок на входини?

      – А ви завжди такий вульгарний? Невже я схожа на шльондру?

      Артур зітхнув.

      – Ні, ви не схожі на шльондру, але ви чомусь сховалися в моєму гардеробі близько півночі.

      – Між іншим, це ви тут голяка, а не я!

      Артур підскочив, схопив рушника, обгорнув його навколо стегон і спробував опанувати себе. А тоді підвищив голос.

      – Ну все, добре, час завершувати гру. Виходьте он туди, повертайтеся до себе і скажіть Полу, що це дуже посередньо, дуже-дуже посередньо.

      Дівчина не знала жодного Пола і наказала Артурові не кричати. Зрештою, вона не глуха, це всі інші її не чули, а в неї проблем зі слухом нема. Артур же стомився й не розумів, що коїться. Дівчина видавалася дуже схвильованою, а сам він щойно завершив переїзд і хотів тільки, аби його лишили в спокої.

      – Будьте ласкаві, заберіть свої речі й повертайтеся додому. І вилізьте вже з цієї шафи.

      – Якщо чесно, це не так і просто, я ще не відпрацювала абсолютну точність. Але останніми днями стало трохи краще.

      – Що стало краще останніми днями?

      – Заплющте очі, я спробую.

      – Ви спробуєте що?

      – Вийти з шафи. Ви ж цього хочете? Отже, заплющте очі. Мені потрібно сконцентруватися. СКАЧАТЬ