Між небом і землею. Марк Леви

Чтение книги онлайн.

      – Але мені немає чого розповідати.

      – А твій нічний дзвінок, коли ти верз усілякі дурниці, що це було?

      Артур поглянув на компаньйона.

      – Послухай, учора ввечері я з’їв якусь бридоту, тому огидно почувався вночі. Я дуже мало спав. Будь ласка, я зараз не в гуморі, дозволь пройти, я справді спізнююся.

      Пол відступив, але поплескав Артура по плечу, коли той проминав його.

      – Я ж твій друг, хіба ні?

      Артур озирнувся, тож Пол додав:

      – Ти розповів би мені, якби опинився в халепі?

      – Ти що, не з тієї ноги встав? Я просто погано спав сьогодні, ось і все. Не треба робити з мухи слона.

      – Добре, добре. Зустріч о першій годині, вони на нас чекатимуть на горішньому поверсі готелю «Хаятт Ембаркадеро». Якщо хочеш, поїдемо разом, я потім повернуся до офісу.

      – Ні, я візьму свою машину, бо потім маю зустріч.

      – Як забажаєш!

      Артур зайшов до кабінету, поставив сумку й сів. Викликав свою асистентку, замовив кави, повернув крісло, розташувавшись обличчям до краєвиду, відхилився назад і замислився.

      За кілька секунд Морін постукала у двері, тримаючи в одній руці папку «На підпис», а в іншій – кухлик і пончик, що балансував на краю блюдечка. Вона поставила гарячущий напій на край столу.

      – Я додала вам молока. Гадаю, це ваша перша кава за сьогоднішній ранок.

      – Дякую. Морін, а що в мене з пикою?

      – Вона промовляє: «Я ще не випив ранкової кави».

      – Я ще не випив ранкової кави!

      – Для вас є повідомлення, але снідайте спокійно, там нічого термінового. Лишаю вам листи на підпис. У вас усе гаразд?

      – Так, усе гаразд, просто я дуже стомлений.

      Саме цієї миті в кабінеті матеріалізувалася Лорен, ледь-ледь оминувши край столу. Вона швидко зникла з поля зору Артура, впавши на килим. Чоловік ураз підскочив.

      – Ви не забилися?

      – Ні, ні, все гаразд, – відказала Лорен.

      – Чому б це я мала забитися? – запитала Морін.

      – Ні, не ви, – заперечив Артур.

      Морін скинула поглядом кімнату.

      – Нас тут небагато.

      – Просто думки вголос.

      – Ви подумали вголос, що я забилася?

      – Та ні, я подумав про іншу людину, але висловився вголос, з вами таке не траплялося?

      Лорен, що сиділа на краю столу, закинувши ногу на ногу, вирішила перебити Артура:

      – Зовсім не обов’язково порівнювати мене із жахіттям!

      – Але я не називав вас жахіттям.

      – Цього ще бракувало! Тоді вам доведеться шукати інші жахіття, які готуватимуть для вас каву, – відрізала Морін.

      – Морін, я звертаюся не до вас!

      – У кабінеті привид чи мене раптом вразила часткова сліпота і я чогось не помічаю?

      – Вибачте, Морін, це кумедно, я сам кумедний. Я виснажений, базікаю СКАЧАТЬ