Лісова пісня. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ засоромлений)

      Ет, таке питаєш!..

      М а в к а

      (щиро дивуючись)

      Чому ж сього не можна запитати?

      Он бачиш, там питає дика рожа:

      «Чи я хороша?»

      А ясень їй киває в верховiттi:

      «Найкраща в свiтi!»

      Л у к а ш

      А я й не знав, що в них така розмова.

      Я думав – дерево нiме, та й годi.

      М а в к а

      Нiмого в лiсi в нас нема нiчого.

      Л у к а ш

      Чи то ти все отак сидиш у лiсi?

      М а в к а

      Я зроду не виходила ще з нього.

      Л у к а ш

      А ти давно живеш на свiтi?

      М а в к а

      Справдi, нiколи я не думала про те…

      (Задумується).

      Менi здається, що жила я завжди…

      Л у к а ш

      I все така була, як от тепер?

      М а в к а

      Здається, все така…

      Л у к а ш

      А хто ж твiй рiд? чи ти його зовсiм не маєш?

      М а в к а

      Маю.

      Є Лiсовик, я зву його «дiдусю», а вiн мене – «дитинко» або «доню».

      Л у к а ш

      То хто ж вiн – дiд чи батько?

      М а в к а

      Я не знаю.

      Хiба не все одно?

      Л у к а ш

      (смiється)

      Ну та й чуднi ви отут у лiсi! Хто ж тобi тут мати, чи баба, чи вже як у вас зовуть?

      М а в к а

      Менi здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то – матуся.

      Вона мене на зиму прийняла i порохном м'якеньким устелила для мене ложе.

      Л у к а ш

      Там ти й зимувала?

      А що ж ти там робила цiлу зиму?

      М а в к а

      Нiчого. Спала. Хто ж зимою робить?

      Спить озеро, спить лiс i очерет.

      Верба рипiла все: «Засни, засни…»

      I снилися менi все бiлi сни: на срiблi сяли яснi самоцвiти, стелилися незнанi трави, квiти, блискучi, бiлi… Тихi, нiжнi зорi спадали з неба – бiлi, непрозорi – i клалися в намети… Бiло, чисто попiд наметами. Ясне намисто з кришталю грає i ряхтить усюди…

      Я спала. Дихали так вiльно груди.

      По бiлих снах рожевiї гадки легенькi гаптували мережки, i мрiї ткались золото-блакитнi, спокiйнi, тихi, не такi, як лiтнi…

      Л у к а ш

      (заслухавшись)

      Як ти говориш…

      М а в к а

      Чи тобi так добре?

      Лукаш потакує головою.

      Твоя сопiлка має кращу мову.

      Заграй менi, а я поколишуся.

      Мавка сплiтає довге вiття на березi, сiдає в нього i гойдається тихо, мов у колисцi. Лукаш грає соло мелодiї N 6, 7 i 8, прихилившись до дуба, i не зводить очей з Мавки. Лукаш грає веснянки. Мавка, слухаючи, мимоволi озивається тихесенько на голос мелодiї.N 8, i Лукаш їй приграє вдруге мелодiю N 8. Спiв i гра в унiсон.

      М СКАЧАТЬ