Лісова пісня. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ по рибу. Мулко вельми, грузько.

      Л у к а ш

      Та я хотiв собi сопiлку втяти, – хороший тута вельми очерет.

      Л е в

      Та вже тих сопiлок до лиха маєш!

      Л у к а ш

      Ну, скiльки ж їх? – калинова, вербова та липова, – ото й усi. А треба ще й очеретяну собi зробити, – та лепсько грає!

      Л е в

      Та вже бався, бався, на те бог свято дав. А взавтра прийдем, то будем хижку ставити. Вже час до лiсу бидло виганяти. Бачиш, вже онде є трава помежи рястом.

      Л ук а ш

      Та як же будемо сидiти тута?

      Таж люди кажуть – тут непевне мiсце…

      Л е в

      То як для кого. Я, небоже, знаю, як з чим i коло чого обiйтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричi плюнути, та й годi.

      Посiєм коло хижки мак-вiдюк, терлич посадимо коло порога, – та й не приступиться нiяка сила…

      Ну, я пiду, а ти собi як хочеш.

      Розходяться. Лукаш iде до озера i зникає в очеретi. Лев iде понад берегом, i його не стає видко за вербами.

      Р у с а л к а

      (випливає на берег i кричить)

      Дiдусю! Лiсовий! бiда! рятуйте!

      Л i с о в и к

      (малий, бородатий дiдок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбраннi барви кори, у волохатiй шапцi з куницi)

      Чого тобi? Чого кричиш?

      Р у с а л к а

      Там хлопець на дудки рiже очерет!

      Л i с о в и к

      Овва!

      Коби всiї бiди! Яка скупа.

      Ось тута мають хижку будувати, – я й то не бороню, аби не брали сирого дерева.

      Р у с а л к а

      Ой леле! хижу?

      То се тут люди будуть? Ой тi люди з-пiд стрiх солом'яних! Я їх не зношу! я не терплю солом'яного духу!

      Я їх топлю, щоб вимити водою той дух ненавидний. Залоскочу тих натрутнiв, як прийдуть!

      Л i с о в и к

      Стiй! не квапся.

      То ж дядько Лев сидiтиме в тiй хижi, а вiн нам приятель. То вiн на жарт осикою та терличем лякає.

      Люблю старого. Таж якби не вiн, давно б уже не стало сього дуба, що стiльки бачив наших рад, i танцiв, i лiсових великих таємниць.

      Вже нiмцi мiряли його, навколо втрьох постававши, обсягли руками – i ледве що стiкло. Давали грошi – таляри битi, людям дуже милi, та дядько Лев заклявся на життя, що дуба вiн повiк не дасть рубати.

      Тодi ж i я на бороду заклявся, що дядько Лев i вся його рiдня повiк безпечнi будуть в сьому лiсi.

      Р у с а л к а

      Овва! А батько мiй їх всiх потопить!

      Л i с о в и к

      Нехай не важиться! Бо завалю все озеро гнилим торiшнiм листом!

      Р у с а л к а

      Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха!

      (Зникає в озерi).

      Лiсовик, щось воркочучи, закурює люльку, сiвши на заваленому деревi. З очеретiв чутно голос сопiлки [мелодiї СКАЧАТЬ