Прокляте небо. Наталія Довгопол

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тобі після цього буде? Ну… серед своїх? – хриплий голос Аміра лунав тихо, ніби шум води.

      – Не гірше, ніж завжди, – відповіла Євка. – Думаю, вони не посміють мені нічого вчинити. Певно, парубки зрозуміли, що ти панич. Ілля вже одного разу перед ними заступався за мене…

      – Ілля?.. – Амір насупився, і Євці здалося, що вона бовкнула зайве.

      Він знову дістав з-за халяви чоботу ніж – тонкий і злегка заокруглений на кінці, у оздоблених виткими східними орнаментами піхвах.

      – Розкажи мені про свій клинок, – перевела розмову дівчина, лягаючи на спину й закладаючи руки за голову.

      Амір відрізав ним із куща довгу патину й почав із неї щось вистругувати.

      – Це пчак. Його подарував мені один вельможний татарин із Бахчисарая – торік, коли ми з мамою їздили на Бабин торжок до Києва, вона зустріла там старого приятеля свого батька. Цей ніж – ніби згадка про те, ким я є насправді.

      – І ким ти є насправді?

      Євка так само дивилася в небо, але вона помітила, як погляд Аміра ковзнув по її обличчю.

      – Ти така потішна! – раптом розсміявся Амір, лише зараз розгледівши червоні калинові щоки Євки. – Це так ти своїх парубків зваблюєш?

      Євка легенько стусонула Аміра ногою, а той так само легко стусонув її у відповідь, сміючись.

      – А ти, виявляється, вмієш сміятися, – тихо помітила Євка, заплющуючи очі.

      – Я сміявся вже вчора. Із Марти. Мені сподобалося, – знизав плечима він.

      – Смійся частіше, ти так стаєш схожим на людину….

      Євка не розплющувала очей. Її схиляв сон. Хвилі Віти, що налітали на берег, заколисували. Десь далеко защебетали нічні пташки.

      Амір не відповів. Він і далі продовжив точити свій патичок і тужливо озиратися на повний місяць.

      Зранку Євка прокинулася від того, що зробилось прохолодно, а на волоссі випала роса.

      Вона підвела голову й озирнулася. Амір мирно сопів під боком, укритий краєм плаща. «От тобі й притули», – посміхнулася Євка, підводячись.

      Світало. Десь за річкою здіймалася рожева заграва, розмальовуючи чорні з ночі дерева в яскраві денні кольори.

      На стерні за річкою підпадьомкала перепілка, а в небі над нею кружляв самотній кібець.

      Торкнувшись плеча Аміра, Євка посмикала за сорочку.

      – Прокидайся. Тебе шукатимуть у палаці!

      І доки Амір устиг розплющити очі, вона вже вскочила в черевики та побігла вниз, до своєї хати.

      – Гарна дочка, що всю ніч невідомо де гуляла! Чесна! – гаркнула мати на порозі.

      – Так у притули всім світом грали. Як же мені в хаті сидіти? – жваво відповіла Євка, прямуючи до криниці, щоб нарешті змити червоні від калинового соку щоки.

      Оленка схопила сестру за руку та, кивнувши Райці, потягнула Євку за хату.

      – Хто то був?

      – Із ким ти ходила?

      – То правда був панич? Котрий із них?! – навперебій СКАЧАТЬ