Фарс-мажор. Дмитро Стельмах
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Фарс-мажор - Дмитро Стельмах страница 13

Название: Фарс-мажор

Автор: Дмитро Стельмах

Издательство:

Жанр: Современная зарубежная литература

Серия:

isbn: 978-966-03-5272-8

isbn:

СКАЧАТЬ прийшли. Вина мені дівиця наливає,

      Ми випили на брудершафт, поцілувались,

      Тут незнайомка, кваплячись, усе з себе скидає,

      І всього зайвого позбутися мені допомагає,

      І пристрасно ми стоячки хвилинку обіймались.

      Нарешті ліжко! Ластівка моя уся тріпоче,

      Намацав хутко її білі груди – чудо із чудес!

      «Вже йди до мене», – звабниця шепоче,

      Мого проникнення вона несамовито хоче,

      І ми удвох без сну всю ніч літали до небес.

      Любилися нестримно, палко, просто очманіли,

      Фантазіям, рукам й тілам обоє дали волю,

      На вигадки були майстри, бо ми всього хотіли,

      Спинялись трохи відпочить, і знову мали сили,

      I я відчув, що покохав нову знайому Олю.

      11квітня, неділя

      Подзвонив Емік, сказав, що вже переглянув «Еммануель», «Грецьку смокву» та «Глибоку горлянку». Фільми – те, що лікар прописав! Сказав, що відчуває, що все життя себе обкрадав. Але час ще є.

      Чомусь згадалось гасло мого дитинства «Африка прокидається!».

      12 квітня, понеділок

      А натхнення не полишило мене і сьогодні. Писалося про кохання, що характерно. У форматі квінтьєми, що теж характерно.

      ПРО МОЮ НАТУРНИЦЮ

      Майстерню мав я на Андріївськім узвозі,

      Де у вихідні вся наша братія митців гуляла,

      А в будні, на моєму дерев'яному порозі,

      Пройшовши по маленькій звивистій дорозі,

      Приваблива натурниця опівдні вже стояла.

      Заходить досередини, чарівно усміхнеться,

      Огляне витвори мого останнього малярства,

      А в мене серденько вже стугонить і рветься,

      Не в силі витримать, коли ж та роздягнеться,

      Щоби побачити всі самоцвіти її царства.

      А та, неначе справді хоче хіть мою дражнити,

      Неквапом так, поволеньки зніма панчохи, блузку,

      O Господи, хіба таке спокійно можна пережити?

      Де сили взяти, щоб тут просто не зомліти?

      Чи це підвладно витримати серцю й мозку?

      Бісиця хитра робить так щораз, не поспішає,

      Затим пита: «А де ж цукерки, фрукти, кава?»

      Без ліфчика і трусиків на мій диван сідає,

      Закине ніжку на стілець, журнальчика гортає,

      Й сміється радісно, моя зваблива пава.

      Бігцем несу їй мед, горішки, чашку чаю,

      Забуду, що вона прийшла, щоб позувати,

      Примощуюся поруч, і цілую, і зітхаю,

      I дівчина розводить руки, і я її вже маю…

      Ну хто тут буде кидати таке і малювати?

      13 квітня, вівторок

      Сьогодні вже писалося якось само собою. Швидко і якісно. З натхненням. З почуттям. Як то кажуть, що далі в море входиш, то воно приємніше.

      ПРО МОЮ ПОДРУГУ

      А ще була у мене ловка сіроока молодиця.

      Віддавши вранці чоловіку данину мізерно,

      Наторохтівши купу нісенітниць, як лисиця,

      Летіла на побачення зі мною, мов та птиця,

      І СКАЧАТЬ