Фарс-мажор. Дмитро Стельмах

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ наш паспорт на міжнародній арені. Та мене передусім непокоїть, чи не стане наш паспорт предметом купівлі-продажу в руках спритних гендлярів у наш нелегкий час? Хто боронитиме наше громадянство від липкоруких пройдисвітів без честі і совісті? І чому мовчать мої брати з письменницького цеху? З ким ви, працівники пера?

      А от я не мовчу. Коли треба, я стаю поетом-трибуном. Бо слово – то моє єдине літературне кайло. Написав нову квінтьєму «Про український паспорт». Патріотичну. Зразок моєї громадянської лірики і принципової життєвої позиції у відстоюванні права України на своє достойне місце серед європейських держав.

      ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ПАСПОРТ

      «Я – комуніст».

      І цим усе сказав.

      Борис Олійник

      Я гордо вам скажу: я – щирий українець.

      Та цим я ще не все сказав.

      Коли б я заявив, що я якийсь малієць,

      А чи то турок, мавр, чи сомалієць,

      Тоді б мене впритул ніхто не помічав.

      Колись я повертався із Британії додому,

      Запхав чотири пари джинсів в «дипломат»,

      І щоб не хвилюватися, прийняв у барі рому,

      Та все не знав, як підстелить собі солому,

      Якщо причепиться падлючий митник-кат.

      Я не люблю ніде дарма грошей платити,

      Тому у декларацію вписав лишень дві пари,

      Блідий підходжу до контролю, хочу пити,

      І тут той шкуродер велить мій кейс відкрити,

      Ну все, пропав, все відберуть кордонів яничари.

      Та я ж не казна-хто, я представник країни,

      Чий прапор над планетою достойно майорить,

      Дістав я паспорта з тризубом – гербом Вкраїни,

      Який вже знають й греки, й шведи, й фіни,

      А цей орел щось очі опустив і все мовчить.

      Тихенько тицьнув йому в лапу шоколадку,

      І враз той декларацію без шуму підписав, —

      «Усе о'кей, проходьте, прошу пана, на посадку,

      У вас усе відповідає міжнародному порядку», —

      Й прогнувся весь. І честь так запопадливо віддав.

      31 березня, середа

      Подзвонив Назарові, прочитав йому нового вірша. Назар сказав, що я ще раз підтвердив свою високу марку небайдужого українця. А нині це особливо важливо, коли скурвилися практично всі, дбають не про українську ідею, а лише про власну кишеню. Сказав, що такого вірша було б добре на музику покласти. І ввести до шкільних підручників для обов'язкового вивчення напам'ять. Щоб юне покоління мало чіткі життєві орієнтири. І завдяки такій літературі ми протримаємося, вистоїмо, переможемо.

      Гарні слова сказав Назар. Але треба зробити і щось практично. Отож поїхав на Окружну, роздав тамтешнім красуням свою останню збірку сонетів «Любов і вірність» із автографом. Дівчата щиро раділи, просили не забувати, приїжджати ще. А те, що у краль з Окружної нелегка робота і непроста доля, так хто у тому винен? Час, тільки цей невгамовний, розхристаний час на зламі століть. Що маємо, те маємо. Як писав Девід Герберт Лоуренс, усяк живе, щось продаючи. До речі, у мене СКАЧАТЬ