Фарс-мажор. Дмитро Стельмах
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Фарс-мажор - Дмитро Стельмах страница 12
Название: Фарс-мажор
Автор: Дмитро Стельмах
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-03-5272-8
isbn:
Від радощів бурхливих еротичних ескапад,
В яких ми пестимо красунь соски і ноженята.
Скупалися русалоньки. На берег нумо вибиратись,
І безсоромно, граючи, до дуба голі підійшли.
Я похолов. «Ну, – думаю, – тепер не відбрехатись»,
Та кралі ті привітно дружно почали всміхатись,
Коли мене, принишклого, отамечки знайшли.
«Красунчику, не хочеш всіх нас скуштувати?
Вважай, щасливе матимеш сьогодні полювання,
Не проти ми гуртом себе достойному віддати,
Та не соромся так, ти лиш почни нас цілувати…»
Я і понині не забув той дикий шал кохання.
7 квітня, середа
Подзвонив Еміку, прочитав написане. Емік довго мовчав, важко дихав, а тоді сказав, що це найкраще, що він чув від мене за останній рік. Просто шарман, висловлюючись науковою мовою. І попросив написати ще такого, що так приємно чути і відчувати себе знову молодим, бо не часто почуєш від українських поетів високохудожню любовну лірику. Всі пишуть про якісь абстрактні поняття, а у мене – закінчена оповідь, така, що і собі такого хочеться.
Як приємно, що твоє слово знаходить відгук у вдячних душах слухачів! Саме задля цього я і живу. Як то кажуть, vox populi – vox dei.
8 квітня, четвер
Поїхав на Петрівку, придбав двотомну «Історію мого життя» Джакомо Джироламо Казанови і «Фанні Хілл» та «Мемуари сластолюбця» Джона Клеланда. Читав запоєм. Уміли. Уміли відчувати життя у вісімнадцятому столітті! Зателефонував Еміку, зачитав йому деякі місця, що зачепили за живе. Емік сказав, що він перший у черзі, коли я скінчу.
Я сказав, що скінчу через три дні.
Щось прокинулось у мені, те, що мовчало стільки років. Це «щось» не дає мені спокою, ятрить мою хіть. Весь час сняться голі, звабливі жінки. Весь час думаю про любощі. Не знаю, добре це чи погано. Якісь спогади буремної юності накочуються, де вже й імен не пригадати. Скільки їх, тих імен, було? І тільки одне з них стало доленосним – Інга.
А може, то весна так на мене цього року діє? А може, це криза середнього віку? Точно, це вона! Я про неї багато читав, але не вірив, що вона так несподівано постукає до мене: а ось і я!
9 квітня, п'ятниця
Відніс дві останні квінтьєми до «Ірпінського вісника». Така поезія відразу ж пішла в номер. У рубрику «Поезія нашого краю». Зірка Нечитайло несказанно зраділа, просто благала ще щось такого принести. Назвала мої вірші променем світла серед сірятини буденності. І додала, що є великою шанувальницею моєї творчості, особливо любовної лірики. Я пообіцяв, що далі буде, але нагадав редакторові, що все залежить від натхнення, від образного світосприймання, від стану душі, зрештою. Адже душа поета – то така тонка субстанція, що має як зовнішній, так і внутрішній світи.
Зірка сказала, що завжди рада бачити мене у себе. І простягла свою візитну картку, мило усміхаючись, як завжди.
Я так і не зрозумів, про що це вона. Зірка весь час мені на щось натякає. Невідомо, на що. Чому жінкам так часто бракує визначеності СКАЧАТЬ