Група залізного порядку. Андрей Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ усі більш уважно роздивлялися місто з вікна автобуса. Максим, хоча його голова була заповнена іншими думками, теж мимоволі захопився. Адже він їхав не просто містом – він їхав музеєм героїчної історії.

      Старовинний готичний Львів, який він побачив зовсім недавно, видався йому більш холодним та похмурим, ніж підтягнута, завжди готова до бою і геометрично правильна Полтава. На Круглій площі він звернув увагу на пам’ятник, по якому перед тим просто мазнув очима. Велична колона, яку ніби ввіткнули в постамент, схожий на бачений на картинках оборонний редут вояків вісімнадцятого століття, оточували гармати і поставлені на вістря мечі.

      Максимові хотілося вийти, торкнутися гармати рукою і, чого на світі не буває, прилаштувати руку до руків’я меча. Він розумів – бравого вояки з нього не вийде. Та як кожен хлопчисько, що захоплювався пригодницькими романами, він уявляв себе хоробрим воїном.

      Та автобус поїхав далі. Максим почув лише, що ці мечі й гармати – пам’ятник на честь знаменитої Полтавської битви.

      Коли автобус проїхав повз монумент, Черненко шарпонув Білана за плече.

      – Слухай, сонько, мені хоч не бреши, добре?

      – Це ти про що? – Максим зробив вигляд, що не розуміє.

      – Про те саме! Сни твої пророчі! Спочатку ми їдемо дивитися на чудернацьких гадів, потім йому сниться потвора, схожа на морську ігуану, а тепер саме цю морську ігуану і стибрили! Давай, дружбане, колися.

      – Почекай трошки, о’кей? – попросив Максим і голосно запитав учителя: – Тарасе Сидоровичу, а той, з музею, не сказав, кого ще вкрали?

      Педагог перервав свою зовсім позбавлену жвавості розповідь про історію Полтави:

      – Лопатохвостого гекона та леопардового хамелеона. Це дуже показово, скажу я вам.

      – Що ж тут показового? – запитання Білана вже ставали схожими на допит, але помічав це тільки Черненко.

      – Морська ігуана, індо-малайський лопатохвостий гекон та леопардовий хамелеон з Мадагаскару – найпопулярніші екзотичні рептилії у приватних колекціях.

      – А що, є такі, хто збирає гадів? – здивувався Денис.

      – Я вам скажу, друзі мої дорогі, що це не просто нинішня мода. Це пошесть. За можливість мати вдома таку екзотичну іграшку колекціонери платять грубі гроші. Адже законно ввезти таку тварину в нашу країну можна лише для потреб зоопарку. Або якщо науковець досліджує таких рептилій. І досліджувати в даному випадку не означає вбивати і патрати ножем. Колекціонери замовляють таких рептилій контрабандистам. Або злодіям, які крадуть їх ось із таких пересувних тераріумів.

      – Ясно, – Максим зітхнув і відкинувся на спинку сидіння. Денис знову хотів про щось його запитати, та хлопець приклав пальця до вуст і заплющив очі. Черненко скреготнув зубами. Він не любив чогось довго і терпляче чекати. Та, мабуть, доведеться.

      Знову повернувся до вікна. Саме зараз вони проїжджали проспектом повз квадратну площу, на якій між гранітними СКАЧАТЬ