Група залізного порядку. Андрей Кокотюха

Чтение книги онлайн.

      – Запитання можна? – не стримався Максим.

      – Так-так, звичайно, – чомусь заметушився вчитель.

      – А що це за чудо таке: велика ящірка, плямиста, бурувато-коричневого кольору, з гребенем від голови до спини?

      – Гребенем? – перепитав Сидорович.

      – Ага. Як у риби йоржа.

      Чомусь при згадці про йоржа всі дружно засміялися.

      – А чому ти раптом про це запитав? – поцікавився учитель.

      – Справді, – повернувся до товариша Денис. – Де це ти таке бачив?

      – Наснилося сьогодні, – легко викрутився Білан. – Знав, що їдемо дивитися на екзотичних ящірок. Ось і приснилася чомусь одна.

      – Баба Галя казала: гадина сниться – стережися ворога, – серйозно відповів Черненко.

      – Забобони, – відмахнувся Сидорович. – Значить, ящірка з гребенем, кажеш… Швидше за все, гм… Думаю, ти говориш про морську ігуану. Якщо ти і міг десь її побачити, то хіба що справді в не дуже приємному сні. Цю рептилію вважають чи не найбільшою потворою серед їй подібних. У наших краях, зрозуміло, вона не водиться. Такі рептилії мешкають переважно на Галапагоських островах[5]. А відкрив морську ігуану світові, аби ви знали, не хто інший, як Чарльз Дарвін[6]!

      Тут учитель, видно, осідлав свого улюбленого коника і почав розповідати, хто такий Дарвін і який внесок він зробив у світову природничу науку. Захопившись, Сидорович уже нікого і нічого довкола себе не помічав. Денис присунувся до Максима ближче, прошепотів на вухо:

      – Чого це тебе понесло з великими ящірками? Мені хоч не бреши, що наснилося.

      – А я не можу запитати просто так? – ядуче запитав Білан.

      – Ти – не можеш! – впевнено відповів Черненко. – Не крути, кажу. Чого це ти раптом рептиліями зацікавився?

      – Бувають же і в мене причуди.

      – Ти, блін, ходяча причуда! – Денис надувся, і до самої Полтави приятелі їхали мовчки.

      У Полтаві, як і ще в багатьох містах, Максим Білан ніколи не був. Тому, коли вони заїхали в це давнє місто, одну з колишніх гетьманських столиць, хлопець почав крутити головою, роздивляючись. Ніби читаючи його думки, учитель природознавства тут же перетворився на історика і почав сипати назвами, мов просом із мішка: Кругла площа, Пушкарівський собор, Технічний університет, Храм Віри, Надії, Любові тощо.

      Нарешті вони під’їхали до міського краєзнавчого музею і біля входу побачили величезну афішу. З неї скалив гострі зуби якийсь доісторичний ящур. Над його головою півколом було написано:

      Екзотаріум!

      Найстрашніші рептилії з усього світу!

      Ласкаво просимо всіх сміливців!