Название: Обітниця
Автор: Володимир Лис
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-7283-5
isbn:
Нині вони пили на кухні в напівпорожньому вже домі пахущу каву зі смачнючими пиріжками з сиром, приправленим корицею (теж неперевершений витвір Олени Платонівни), і кава мала особливий запах і особливий смак, бо була прощальною. Олена Платонівна запрошувала Ольгу приїжджати в гості, про себе сказала, що навідатися не зможе, несила буде побачити дім, у якому прожила ціле життя, пів століття, і з Семенком, і потім сама; дім, у якому господарюватимуть чужі люди, а то й зовсім його перебудують, новий палац собі зведуть, ти вже прости, Олечко, якщо тут скоро гармидер настане.
– А мені ж несила все те буде побачити, – повторила Олена Платонівна. – Хай ліпше в пам’яті зостанеться так, як було, доки житиму. На Семенову могилу приїжджатиму, а сюди – ні.
І далі вона повела мову про те, що Ольга вже колись чула – їх же сватали з сусідом Антоном, як обоє без своїх половинок лишилися. Зближалися ніби, як могли. Та що казати… До Антона вона піти не могла, бо там же син із невісткою і внук, але й привести чужого чоловіка в цей дім, де все і зроблено, і досі пахло, здається, Семеном, теж не відважилася. Дух покійного чоловіка вартував дім.
Вона до кави додала ще по крапельці коньяку, і коли випили, Олена Платонівна тихо зітхнула й сказала:
– Ти, Олю, певно, думаєш: раз тобі така пам’ять дорога, чого ж ти хату свою продала? Зажерлива баба, на великі гроші полакомилася. От яка біда.
І вона розповіла, що покупець, коли вперше до неї з’явився, – отримав одкоша. Тільки ж не відстав, явився і вдруге, і втретє. А сума, яку пропонував за дім, виросла спершу втроє, а потім і вп’ятеро. От вона й не встояла, спокусилася. СКАЧАТЬ