Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже

Чтение книги онлайн.

      Як і Софі Серейс, Елен Десмора лежала гола, біля неї не було ані її речей, ані документів, за якими можна встановити особу. Поліціянти відразу згадали першу стриптизерку. Відбитки підтвердили здогадку.

      Як і попереднього разу, жертву в позі зародка перев’язали спідньою білизною. Бюстгальтер – навколо шиї і зап’ясть, труси міцно стягували їх зі щиколотками. «Засувний штик», «вісімка» – другий вузол відкритий… Як і Ніна Віс, жінка, очевидно, опиралася й придушила себе сама, коли сильно потягнула за сплетення.

      Такі самі рани на обличчі. Розшарпаний рот, оголені ясна, в горло запханий камінь… Корсо перегортав жахливі знімки й пригадував повненьку молоду жінку, що виступала в ролі морячка на сцені «Сквонка». Зовнішньо танцюристки геть не були схожі. Софі Серейс – висока, худорлява білявка з видовженим обличчям і дуже помітними бровами, а Елен – явно фарбована чорнявка зі стрижкою під Луїзу Брукс і щокатою мордякою.

      Часом, на якусь мить, Корсо згадував чоловіка з Мадрида. Чи він дійсно був убивцею? Чи зміг би податися до Іспанії, після того, що накоїв у Парижі? Цілком імовірно: вчинив злочин, а тоді вирішив пометикувати біля картин. І кожне вбивство ставало для нього, ймовірно, чимось на кшталт принесення жертви. Або ж він просто хворий на всю голову? Зараз він вирішив забути про видіння в панамі. Належало дотримуватися фактів і провадити розслідування згідно з правилами.

      Він вирішив поглянути за межі того, що бачило око, що ховали в собі квартали й вежі: нескінченні злидні, звична потворність і пустир, під яким землю, за даними огляду, вже понад два століття забруднювали промислові відходи. Нічого спільного зі звалищем, де була знайдена перша жертва. Годі й шукати якийсь натяк на символічний зміст.

      Можна було тільки помітити, що місце злочину розташовувалося неподалік від вулиці Орденера, біля воріт Сент-Уен, де мешкала Елен Десмора, а звалище Потерни – недалеко від Іврі, де жила Софі Серейс. Але відстань ні про що не свідчила: припустимо, злочинець вибирав, де ближче – він же не вбив Софі прямо в неї вдома, зрештою, як і Елен, – у цьому Корсо не сумнівався.

      Поліціянти 93-ї РССП телефонували вже кілька разів – явно намірилися залишити справу собі, – вони також відтворили основні події останнього дня танцівниці. І не виявили нічого особливого. Елен мешкала сама. Напередодні ходила в «Сквонк» на роботу, тож наступного дня, напевно, прокинулася десь опівдні, згодом, коло 13-ї, попрошкувала на тренування до оздоровчого клубу «Waou Club Med Gym». І зникла пополудні.

      Коп зібрав папери, що лежали на столі, та запхав теку під пахву. У залі, де проводилися інструктажі, на нього вже чекала його розлючена не на жарт команда. На те було дві причини: звичайно, вбивство, а також мовчання прокурора. Вони досі не знали, кому доручать справу. Ніхто не хотів гаяти ще кілька годин на папірці. Корсо заспокоїв: він уже телефонував у прокуратуру й отримав дозвіл.

      І відразу перейшов до нагальнішої теми:

      – Хто б там що не казав, а час ми не змарнували.

      – Хіба?

СКАЧАТЬ