Погана. Хлои Эспозито
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Погана - Хлои Эспозито страница 19

Название: Погана

Автор: Хлои Эспозито

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Триллеры

Серия:

isbn: 978-617-12-6638-4, 978-617-12-6412-0, 978-617-12-6637-7, 978-617-12-6636-0

isbn:

СКАЧАТЬ місяць, але ще подивимось. Якщо мені тут подобається, як знати? Я можу залишитися на скільки завгодно. (Тобто якщо я виживу, звісно.) Але поки що місяця має бути цілком достатньо. Я тут з однією-єдиною метою – знищити того stronzo[33]. Ну і шопінг, звісно. Я впевнена, що тут крутезні магазини. У мене є 200 000 євро. Поки що я заплатила лише за квитки та шампанське. Я хочу поїхати в довбану «Прада». І там скупити весь магазин.

* * *

      Трастевере, Рим, Італія

      Я така рада, що опинилася тут, що в думках у мене сам складається хайку:

      О, Рим. Спокусник.

      Де ж ти, падлюка такий,

      Досі був? Цьом-цьом.

      Це місто до біса прекрасне. Навіть краще, ніж у фільмах. Я думала, що «Ангели і демони» – суцільний фотошоп, але ні, це місце й є просто неймовірне. О, вічне місто. Caput Mundi. Столиця цілого довбаного світу. Місто Цицерона, Вергілія та Овідія. Вулиці сповнені латинської любовної елегії. Будинки – мармуровий оргазм. Рим. Батьківщина «Фенді», «Булґарі» та Валентіно Ґаравані. Колізей. Римський Форум. «Фраскаті» (оте ігристе вино). Ізабелла Росселліні. Піца. Паста. Секс і мода. Франческо Тотті (красунчик).

      Я опускаю вікно таксі та висуваю голову в навколишній вітер, моє волосся, мов прапор, тріпотить позаду мене, гаряче сонце обпікає мою шкіру. Я відчуваю пристрасний запах сексу та смакую літню спеку. З терас барів долинає аромат густої чорної кокаїново-міцної кави. Я розглядаю чоловіків у костюмах «Ферраґамо», що блискавично їздять на подібних до ос «веспах», вливаються в потік транспорту та випадають із нього і СИГНАЛЯТЬ, СИГНАЛЯТЬ, СИГНАЛЯТЬ. У них затемнені окуляри, цигарки в зубах і засмага не гірша, ніж у Девіда Гассельгоффа. Чорт, обожнюю італійських чоловіків. Я переспала б із будь-яким із них.

      – Гей, у вас є якась інша музика? – питаю я байдужого таксиста.

      Він підіймає погляд у дзеркало заднього огляду.

      – Це Ліґабуе. Він крутий.

      – Я не розумію, що він каже, – пояснюю я. – «Бла-бла-бла-бла-бла».

      Водій зітхає та натискає кнопки свого цифрового ретрорадіо. Знаходить пісню англійською.

      – Супер. Можете зробити голосніше?

      Він додає гучності. Лунає «Wrecking Ball». Я киваю головою в такт басу й пританцьовую на своєму сидінні. Я обожнюю Майлі, вона крута засранка. У неї є татуювання з авокадо. Я хочу набити тату, доки я тут. Думаю, «СМЕРТЬ НІНО» або, можливо, просто «НАХУЙ». Подивимося, в якому настрої я буду.

      Струшую у вікно попіл із цигарки. У сухому повітрі висить пил. Машини ніби повзуть жвавими міськими вулицями. На фоні неба окреслені куполи, колони, шпилі та височенні сосни. Це прекрасно. Господи, я вже закохалася в усе це. Бля, це справжня поезія. Це що, собор святого Петра? Ми, мабуть, поблизу Ватикану. О Господи, я неодмінно відвідаю могилу Джона Кітса. Цього покійного хлопця я просто обожнюю. Серйозно, він справжня легенда. «Тобі лишень безсмертя дар діставсь!»[34]

СКАЧАТЬ



<p>33</p>

Засранця (іт.).

<p>34</p>

Джон Кітс, «Ода солов’ю» (переклад В. Марача).