Аутсайдер. Стивен Кинг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ де перебувають дочки Террі, і нагадав комусь, що журналісти вже мають наводнити Барнум-корт, тож діяти треба відповідно. Потім він повернувся в кімнату для допитів.

      – Окей, подивимося, чи вийде в нас цю справу розрулити.

      Ралф і Семюелз сіли за стіл навпроти Террі. Стілець між ними лишився вільним. Гові вирішив постояти біля свого клієнта, поклавши йому руку на плече.

      – Що, тренере, подобаються тобі маленькі хлопчики? – з усмішкою почав Семюелз.

      Террі не вагався з відповіддю:

      – Дуже. А ще мені подобаються маленькі дівчатка, бо і в самого двійко.

      – І я певен, що твої дочки також займаються спортом, бо коли батько в них сам Тренер Ті, то як можна не займатися? Але ж ти не тренуєш дівчачих команд, чи не так? Ані з футболу, ані з софтболу, ані з лакросу. Ти тримаєшся хлопців. Улітку – бейсбол, восени – Поп Ворнер, узимку – баскетбол у Християнській молодіжній, хоча підозрюю, що там ти просто спостерігаєш. Усі ці поїздки до Християнської щосуботи ввечері, їх же можна назвати розвідницькими експедиціями, правда? Пошукати хлопців, швидких і спритних. А може, раз так, подивитися, які вони з себе у шортиках.

      Ралф чекав, щоб Гові це все припинив, але Гові мовчав, принаймні поки що. На його обличчі не можна було нічого прочитати – жодного поруху, окрім як очима, що пересувалися від одного мовця до іншого. «Мабуть, він збіса добре грає в покер», – подумав Ралф.

      А от Террі навпаки почав усміхатися.

      – Це ви дізналися від Віллов Рейнвотер. Напевне, що від неї. Ще та штучка, скажіть? Чули б ви, як вона по тих суботніх вечорах горлає: «Чави його, чави, ноги в руки й дуй ДО КІЛЬЦЯ!» Як у неї справи?

      – Це ти нам розкажи, – відповів Семюелз. – Зрештою, ти бачився з нею у вівторок увечері.

      – Не бачився…

      Гові схопив Террі за плече та стиснув його, поки тренер не наговорив нічого зайвого.

      – Чому б нам не припинити цього попереднього допиту? Просто розкажіть Террі, чого він тут опинився. Викладайте.

      – Розкажи нам, де ти був у вівторок, – заперечив Семюелз. – Як почав, то давай уже закінчуй.

      – Я був…

      Та Гові Ґолд знову стиснув плече Террі, цього разу дужче, і тренер замовк.

      – Ні, Білле, так не піде. Розкажіть, що ви на нього маєте, інакше я просто зараз піду до журналістів і повідомлю їм, що ви затримали одного з найповажніших мешканців Флінт-Сіті у справі з убивства Френка Пітерсона, поставили отакенну пляму на його репутацію, нажахали його дружину й дітей, а чому – так і не сказали.

      Семюелз поглянув на Ралфа, той стенув плечима. Якби не присутність окружного прокурора, Ралф би вже давно виклав усі докази, сподіваючись на швидке зізнання.

      – Нумо, Білле, – сказав Гові. – Цьому чоловікові треба додому, до родини.

      Семюелз усміхнувся, проте радості в його очах не було – він просто скалозубив.

      – Побачиться СКАЧАТЬ