Каторжна. Борис Грінченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було, що хлопець лякався. Нарешті, вилізши, він несміливо підійшов до столу і вклонився.

      – Ну, по закону, – муркнув член. – Читай молитву господню.

      Хлопець тремтячим голосом почав:

      – «Отче наш, іже єси…»

      – Троице! – знову звелів член. Хлопець і ту проказав.

      – А што ето такое тройця? – запитався він. Хлопець силкується щось сказати, але не може.

      – Ну-ну! – підганя батюшка. – Я ж вам ето об’яснял, как же ти не знаєш?

      – Тройця… – почина хлопець і стає. – Тройця… це – бог отець, і син, і дух святий…

      – А шо ж то, три бога? – допитується член.

      – Ні, один…

      – Ну, как же то один? Розкажи!

      Хлопець мовчить.

      – Ну, чого ж ти мовчиш? – знов підганя батюшка. – Ти ж знаєш!

      Хлопець то червоніє, то біліє, він тремтячою рукою тре чоло, видко, як замружіли і змокріли очі, затіпалися губи. Йому стало страшно.

      – Ето значить… обикновенно, це всьо одно, шо от свет од сонця, ісходить і шо того… теє… об’ясніть йому, батюшка! – докінчив член, що хотів був навести відоме порівняння з біблійної історії Рудакова, але не зміг і заплутавсь.

      Батюшка вияснив.

      – Тепер по священной історії… – промовив учитель.

      – Розкажеш про Ноя і єго синовей? – спитав піп.

      – Розкажу, – відмовив, трохи заспокоївшися, хлопець і почав розказувати.

      – А шо, – зненацька перехоплює його оповідь член, – хорошо сделал Хам с отцом?

      – Hi…

      – Обикновенно, он отца не уважал, посмеялся с него… за то ему і наказаніє. А ти уважаєш отца? Слушаешся? – зненацька грізно запитується член.

      – Слухаюсь… – відмовляє переляканий його голосом хлопець.

      – То-то!.. Всегда должно слушаться, потому отец обикновенно єсть родитель! – промовля член, удаючись уже до всіх школярів, а ті зо страхом дивились на все, що робилося у їх перед очима.

      – Тепер по арихметикє! От я вже сам єго спрошу, – промовив член.

      Тут уже було його широке поле до діяльності, і він, розгорнувши свого завдачника і нашукавши по прикметах завдачу почав нею мучити хлопця. На щастя хлопець знав.

      – Тепер по-руському!

      – Читай! – промовив учитель, показуючи хлопцеві в книжку.

      – «Мартышка в старости слаба глазами стала, а у людей она слыхала, что это зло еще не так большой руки, лишь стоит завести очки»… і т. і.

      – Розкажи!

      Хлопець ламаною великоруською мовою переказує прочитане, всячину плутаючи:

      – …вона слихала, шо у людей больші руки і очки… стоїть та й крутить хвостом…

      – Да, очки надела, – додає член. – Хорошо! Будеть! – промовив він і, нахилившись над реєстром, хотів писати «балли».

      – Может бить, пісать єщо? – спитавсь учитель.

      – Мм… – СКАЧАТЬ