Унія. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ і Нефеш, – посміхнулася пророчиця. – Але навіть в столітніх старців від цього, – вона обома долонями повільно провела стегнами й між стегнами, волога зблиснула на її пальцях, – твердіють прутні.

      – Як давні майстри проектували властивості золота на мідь і бронзу, так і Вона спроектувала свої властивості на твою плоть. Попри все, я радий, що свого часу допоміг цій проекції.

      – Так навіщо ж ти кажеш, що я переоцінила свої принади? – змавпувала батькову манеру дівчина.

      – Ти ще дитина. Твоє тіло лише дозріває до слави.

      – Тіло не метал, воно досконале на різних стадіях. Просто форми досконалості відмінні. В Тартарії вельможи цінують світанкові станції досконалості.

      – Субстанції, так, – кивнув Лібр. – Серед хіміків також були адепти, які настільки прив’язувалися до здобутих ними тинктур, що забували про мету Мистецтва. Вони доводили тинктури до неймовірної концентрації, до perfectio, але на тому й зупинялися. Унія арканічних елементів залишилася для них недосяжною.

      – Поки ми доберемося до золотих дворів Тартарії, моє тіло дозріє до найдовершенішої форми. Я з’явлюся в диких землях за Борисфеном, огорнена непереможною вродою, – Палліда повільно виструнчилась, дугою вигнула спину й зробила «місток», торкнувшись долонями до підлоги.

      – У Тартарії тебе зачинять в якому-небудь сералі, а мене зроблять при тобі євнухом, – зітхнув алхімік, уважно спостерігаючи за еволюціями доньчиного тіла. – Варвари полюбляють такі жарти.

      – Не бійся, не зроблять, – Палліда звелася на ноги, наблизилась до розпеченої пічки. – На сході живуть різні люди, але там є особлива порода людей. Сильні мужі до вінця переповнені чоловічою силою. Єство моє прагне їхньої сили, прагне Sal barbarum, прагне народжувати від тих мужів білошкірих руйнівників всесвіту. Я знайду там князів і каганів, які насиплять перед нами стільки битих монет, скільки потребує Мистецтво. А ще ми купимо тобі юну наложницю з твердим тілом і невсихаючим лоном.

      – Краще купи мені пічку з вугільною вежею і керованою горілкою.

      – У тебе, татечку, буде найправильніший атанор68, – пообіцяла Палліда. – А також найчорніший вуголь та найгнучкіша і найгарячіша з тартарійських наложниць. Але нам треба думати не про пічки і паливо, а про те, як звідси вибратися.

      – Якого роду небезпека на нас чатує?

      – Гетьмановій дружині донесли, що її чоловік вчащає сюди не лише за еліксирами і правдивим золотом.

      – Вона знає все?

      – Так.

      – Ти знаєш хто доніс?

      – Яке це має значення, – знизала плечами пророчиця. – Може той бридкий єзуїт, а може якась пліткарка, що спить з охоронцем.

      – Гетьманчиха спробує нас знищити, – кивнув Лібр після довгого мовчання.

      – Недовго чекати.

      – Тобі відомо, що саме вона робитиме?

      – Пам’ятаєш кульгавого італійця, який купав мене в ослячому молоці?

      – Забути важко.

      – Той ще був жартун… – дівчина криво всміхнулася. – Він казав мені, що зброєю аристократки СКАЧАТЬ