Унія. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ фармацевтів опинився на третій позиції. І зовсім не тому, що поступався колегам аптекарськими вміннями або медичними знаннями. Навпаки, він єдиний зібрав свою освіту в далеких мандрах, бачив високі куполи та хаммами71 Константинополя, практикував у Римі й, навіть, добрався до Ерец Ізраїлю, де потерпав від злодюжек та лікував одновірців у святому місті Хевроні. В шинку, після восьмої-дев’ятої чарки він починав розповідати про пустельну країну Міцраїм72, де стоять рукотворні висоти, але над цим сміялися ще відвертіше, аніж над шапками-гарбузами. Найнижча позиція Пінхаса в аптекарській ієрархії визначалася, по-перше, відносною молодістю і куцою бородою, а по-друге, його незрозумілою пристрастю до грибів, істот підозрілих.

      Більшість з кагалу вважала гриби джерелом підступних отрут, старші забороняли дітям навіть торкатися слизьких і гірких створінь, й лише кілька сміливців – а радше, немудрих на всю голову – ризикували збирати боровики і гливи. Уважно спостерігаючи за лісовими блуканнями Пінхаса, добропорядні містяни питали в ребе про кошерність грибів, утім чітких вказівок не отримували.

      Коли Лібр ще не потрапив до Арматної вежі і вільно проживав у місті, Пінхас розпитував Лібра про празьких чаклунів та, в свою чергу, ділився з алхіміком здобутими в мандрах знаннями. Містяни зауважили їхнє спілкування й пліткували, що, мовляв, два чорнокнижники змовляються щодо грибних трунків та готуються здійснити великі спустошення серед місцевої людності. Один із стурбованих навіть рушив з доносом до електора Олександра, але той лише відмахнувся.

      Фармацевти зустрічалися лише в синагозі, та й там намагалися молитися якнайдалі один від одного. Лейб турбувався, щоб його клієнтура не перебігла до молодших та язикатіших, Авремл підозрював колег у плітках та недоброму ворожінні, а Пінхас злився від того, що йому діставалися замовлення від найбідніших.

      Те, що на зібранні першим випало говорити Пінхасові, страшенно обурювало Лейба і дратувало Авремла. Вони набундючилися й приготувалися притидіяти молодшому колезі всіма силами. Все, що той мав сказати, старші вирішили піддати найчорнішому скепсисові. І Пінхас про це знав.

      Тому він почав з довгого вступу, нагадавши присутнім, що Лібр з’явився в місті з рекомендаціями від Празького ребе та достойників Ради чотирьох земель, котрі спостерігали за дослідами алхіміка під час ярмарку в Люблині. Він розповів все, що знав про освіченість та мудрість Лібра. Й лише після того показав присутнім фіал з коричневим порошком та невеличку склянку, на стінках якої виблискував рудий метал.

      – Ти хочеш сказати нам, що це золото? – пирхнув Лейб.

      – Я перевірив його, – сказав Пінхас. – Вирахував співвідношення ваги та об’єму, обробляв його різними кислотами, але він піддався лише aqua Regis.

      – Певне, концентрація кислот була недостатньою, – припустив Авремл. – Кислоти дуже примхливі.

      – Скільки порошку потрібно, СКАЧАТЬ