Унія. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

      – Поки що не вилазять. Навпаки.

      – До пори, до часу, пане сенаторе, до пори, до часу. Великі успіхи призводять до великої заздрості, а велика заздість – до великих руйнувань. Що буде, коли ті політики, які штовхають Республіку до Відня, і Хмельницький-змій знайдуть спільну мову?

      – Велика коронна політика, пане каламарнику, любить героїв і переможців. Великі коронні політики Гембицький та Оссолінський далеко у Варшаві, а Хмельницький глибоко в дупі, – нагадав Немирич. – Та й ми з вами не провидці, щоб так далеко заглядати в майбутнє. До речі, – всміхнувся він, – коронний гетьман тепер захоплений юною пророчицею, яка повністю солідарна з вами.

      – Щодо чого?

      – Щодо руйнувань, попелища, нового Свидриґайла та іншої апокаліпси. До речі, коли мова йде про друге пришестя Свидриґайла, великий гетьман уявляє собі зовсім не Хмельницького.

      – А кого ж?

      – Невже не розумієте?

      – Ні, – після довгої паузи похитав головою Виговський.

      – Я не вірю.

      – Підкажіть.

      – Мова йде про ясновельможного й дуже амбітного родича Свидриґайла.

      – Ви знов про Ярему? – нарешті здогадався писар.

      – Не я, пане, а великий і мудрий Конецпольський, – розсміявся Немирич. – Але це між нами.

      – Звісно, – на обличчі Виговського здивування мішалося з невдоволенням. – Ви бачили ту пророчицю?

      – Мав сумнівне задоволення. Вона брудна, розбещена та хитра, як і належить істинній шахрайці. Хоча, думаю, пану Яношу така кассандра сподобалася б. Але, ясна річ, не в напрямі жіночих принад.

      – Ваш друг є посвяченим у якесь знання?

      – Самі в нього спитайте, – сенатор раптом пришпорив жеребця, махнув нагаєм і помчав засніженим полем.