Название: Clavus Domini
Автор: Сергій Батурин
Издательство: Ранок
Жанр: Современная зарубежная литература
Серия: Сучасна проза України
isbn: 978-617-09-5388-9
isbn:
Коен Анна роззирнувся: дім у нього добрий. Показного багатства, що кидається у вічі блиском золота й сяйвом коштовного каміння, йому не треба. Тривкий та сталий добробут, який дає можливість спокійно жити з упевненістю в прийдешньому дні,– от що потрібно. А в цьому будинку направду є все, що необхідно людині, котра керує храмовими справами: навіть міква15 у підземній частині. Та й то: коен, який досяг такого рівня, підносить молитви й славить Бога не лише в храмі, а робити це можна тільки після омовіння… А бундючитися статками служителю Храму не слід – обов’язково знайдуться такі, хто скаже: ага, він на храмовій службі не так про Бога думає, як капшук грошвою набити! Не варто давати приводи для зайвих балачок. А кошти… Кошти є, та ще й які, але вони для справи, а не для того, щоб пускати туман у вічі. Одна частина грошей в обігу через надійну людину, а інша – схоронена у надійному місці.
Він свідомо обрав колись це місце для житла: західний пагорб за міською стіною. Тут значно спокійніше, ніж у Верхньому місті, тихіше, повітря чистіше: можна спокійно поміркувати й про справи – як божественні, так і земні. Чи зосередитись і попрацювати: он на столі справжня гора сувоїв – документи, переважно грошові, храмові або сімейні. Треба розібрати: такі справи чекати не будуть…
Раптом почувся якийсь шерех, і Анна відчув присутність іншої людини за спиною. Різко повернувся: біля дверей стояв молодий слуга на СКАЧАТЬ
13
Левіти – нащадки коліна Левія, яке присвятило себе службі Богові. Ділилися на дві групи: ті, що походили від Аарона – коени, вища група духовенства, і ті, хто не був нащадками Аарона,– власне левіти (охорона порядку під час богослужінь та жертвоприношень, музика та співи в Храмі, навчання дітей законів Тори, ведення літописів, утримання Храму).
14
Дрібні мідні монети, що ходили в Східному Середземномор'ї на початку І тис. н. е.
15
Міква – купіль для культових омовінь. Священик не входив до Храму, не здійснивши омовіння, бо молитва від нечистого не буде почута Богом.