Втеча від свободи. Еріх Фромм

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ люди сповнені палких амбіцій здобути славу, і це прагнення, яке зараз видається нам цілком природним, було практично відсутнім у представників середньовічного суспільства[12]. У той самий період люди розвинули в собі відчуття краси природи, якого до того не мали[13]. Знову ж таки, у країнах Північної Європи від початку ХVI століття люди виробили в собі нову одержимість – жагу до праці, якої вільна людина в попередні періоди історії не мала.

      Проте не людина створюється історією – історія твориться людьми. Розв’язання цієї, на перший погляд, суперечності і становить предмет досліджень соціальної психології[14]. Її завдання – не просто показати, як пристрасті, бажання, тривоги[15] змінюються і розвиваються внаслідок соціальних процесів, а й виявити, як енергії людини, втілені в конкретні форми, своєю чергою перетворюються на продуктивні сили, що формують соціальний процес. Приміром, без жадання слави й успіху, як і без потягу до праці, не міг би з’явитися сучасний капіталізм. Без цих і без багатьох інших прагнень людині бракувало б стимулів поводитися відповідно до соціальних та економічних вимог сучасної торговельно-промислової системи.

      З викладеного вище випливає, що подана в цій книжці точка зору відрізняється від поглядів Фройда саме тим, що виразно наголошує на незгоді з його інтерпретацією історії як результату психологічних процесів, які, на його думку, не є соціально обумовленими. Я так само категорично не погоджуюся з тими теоріями, що не зважають на роль людського чинника як динамічного елемента в соціальному процесі. Моя критика спрямована проти соціологічних теорій, які відверто прагнуть усунути психологічні проблеми з соціології (як, приміром, це робить Дюркгайм та його школа), а також проти тих, які тією чи іншою мірою пов’язані з біхевіоральною психологією. Ці теорії єднає припущення про те, що природа людини не має власної динаміки, а психологічні зміни слід розуміти в категоріях набуття і розвитку нових «звичок» у результаті адаптації до нових культуральних патернів[16]. Хоча ці теорії й описують психологічний фактор, вони насправді зводять його до відгомону культуральних патернів. Лише динамічна психологія, основи якої було закладено Фройдом, по-справжньому визнає роль людського фактора, а не просто побіжно його згадує. Хоча якоїсь фіксованої людської природи не існує, ми також не можемо вважати її безмежно пластичною і здатною до пристосування до будь-яких умов без власної психологічної видозміни, тобто без своєї психологічної динаміки. Людська природа є результатом історичної еволюції, проте в ній закладено механізми й закономірності, а завдання психології – відкрити їх.

      На цьому етапі для повного розуміння того, що я вже пояснив, і того, про що йтиметься далі, необхідно розкрити суть адаптації. Наш розгляд цього поняття також ілюструватиме, щó ми розуміємо під психологічними механізмами та закономірностями.

СКАЧАТЬ