Тримайся за повітря. Марія Ткачівська

Чтение книги онлайн.

      Надіїн чоловік зателефонував найперший. Про всяк випадок. Він це робить завжди, хоча знає, що в їхньому товаристві проблем не буває.

      – Ідеальний чоловік знає всі забаганки дружини і де її можна знайти! – прокоментувала Оксана, беручи слухавку.

      – Слухай, Олексин, Надя тут, як у Бога за пазухою! – звернулася до нього діловим голосом. – Та в нас проблема: чоловіки у меншості, й горюче закінчується. Пропадаємо! Ти ж у курсі: мертві бджоли не гудуть! – клепала вона язиком. – Бери таксі і komm zu mir4! – демонструвала Оксана свою компетентність з німецької.

      Оксана завжди була щедрою на витівки, а після кількох чарчин «Токайського» гумору їй було не позичати. Проте сьогодні її чомусь «дістала» ця забаглива Наталя зі своїми «португальськими» феміністичними мудруваннями. Соломія спробувала згладити ситуацію, та Оксана навіть хотіла зателефонувати до шефа, щоб той забрав Ковіньку. А тут – про вовка помовка. Зателефонував Ковіньчин шеф. Оксана знову схопила слухавку, почуваючись майже господинею якщо не дому, то хоча б вечірки.

      – Анданте! – гукнула вона із жестом диригента замість звичного «позакривайте пельки» (такий лексикон був можливий лише у своїй компанії і то на апогеї святкування) і далі звернулася до слухавки: – …Василю Степановичу? Тільки тоді покличу, коли пообіцяєте її забрати… Гееей! Ковінько! Тебе-е-е!

      А далі, не дочекавшись, поки Наталка підведеться з дивана, затягла в слухавку своїм, тепер уже «оксамитовим» сопрано: