Ольга. Бернхард Шлинк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ замість того щоб описати Ользі свої страхи, він хотів справити на неї враження. «Знаєш, що ми тут, на південному сході, робимо для вас? Я читав у газеті, що, коли ми не подолаємо цих убогих чорних, решту виділених на кампанію грошей буде змарновано і краще було б продавати Англії пісочниці. Ти теж так думаєш? Я на це заперечую, що уряд не має права діяти інакше, якщо не хоче розбовкати подробиці місії всім білим людям і нашкодити Батьківщині. Тоді б ми втратили рай!» Герберт захоплено розповідав Ользі про клімат, котрий був для хворих на легеневі недуги кращим за клімат на батьківщині, про колодязі, які можна було тут викопати, сорти тютюну, дерев і кактусів, які можна було б розводити, ліси, які можна було б посадити, тунелі, які можна прокласти, і фабрики, які можна збудувати. Але для цього тут мусили запанувати німці. «Чорні намагаються урвати собі трохи влади за допомогою бунтів. Не можна допустити, щоб їм це вдалося. Ми переможемо заради їхнього і нашого благополуччя. Вони належать до типу людей, котрий досі стоїть на найнижчому культурному щаблі й котрому бракує наших найвизначніших та найкращих якостей, як-от старанності, вдячності, співчуття та решти ідеалів. Навіть якщо зовні вони сформувалися, душі їхні залишаються на тому самому рівні. Якщо вони переможуть, це призведе до жахливої кризи в житті цивілізованих народів». Він писав про патрулювання, перестрілки й переслідування, у яких із криками «Ура!» кидався вперед, та про захват, коли кайзер у телеграмі похвалив офіцерів і всю команду.

      14

      Із особливою гордістю Герберт звітував про битву під Ватербергом20. 10 серпня 1904 року німецькі війська оточили табір гереро на горі та за нею нещільним кільцем, уночі вони висунулися вперед, а вранці 11 серпня атакували.

      Гербертова рота наступала на гереро з півдня, не піднімаючись на гору, а рухаючись рівнинними землями. Їх одразу ж обстріляли. Шукати укриття за кущами та в западинах, стріляти, вистрибувати і бігти в атаку з криками «Ура!», знову шукати укриття, знову відстрілюватися, знову бігти вперед, цього разу без радісних вигуків, стрибаючи та зіщулюючись, а потім вишикуватися з рештою солдатів у лінію і чекати – такими були перші години сутички. Коли прибули кулемети й артилерія, під їхнім прикриттям вдалося просунутися далі, аж поки опір і контратаки гереро не змусили роту знову шукати укриттів за кущами й у западинах. Коли здалося, що гереро мусять відступити й тікати, пролунав спів та оплески їхніх жінок, і заколотники знову змінили ситуацію, утримуючи роту на місці чи навіть відтискаючи її назад. Слід було захопити пункт водопостачання повстанців, але це не вдалося ані вранці, ані по обіді. Лише ввечері військові змогли так зосередити кулемети й артилерію, що гереро довелося віддати свій стратегічний пункт. «Нарешті пункт водопостачання був наш. Почало сутеніти. Раптом загорівся аеростат, що служив генералові радіостанцією, злетів угору і повільно, наче велетенський смолоскип, поплив у вечірньому небі».

      Герберт СКАЧАТЬ