Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

Чтение книги онлайн.

      Обидві «високі договірні сторони» надзвичайно серйозно підійшли до справи «придушення польської агітації»: з одного боку – знищуючи польську еліту, з другого – надаючи можливість жителям окупованих територій ідентифікувати себе як неполяків та змінюючи демографію територій за допомогою масових переселень людності.

      Ще під час бойових дій у вересні й жовтні 1939 року сталося багато злочинів проти людства. У Бидґощі (Бромберґу) на знак помсти за напади на етнічних німців у перші дні війни було розстріляно до 10 тисяч поляків. У Ґданську (Данціґу) вже 1 вересня 1939 року було заарештовано 250 поляків – співробітників польських установ, священиків, членів громадських організацій, господарських діячів, інтелектуалів. Наступного дня їх було відправлено до концтабору Штуттгоф «для нелояльних польських елементів». Те саме відбувалось і в інших містах і селах. Уперше запрацювали Einsatzgruppen, узявшись до фізичного винищення «нелояльних елементів». У польській Сілезії арештовано та винищено учасників Сілезьких повстань 1919—1921 років і тих, хто проводив тоді плебісцит Ліги Націй. Солдати СС і німецької армії вбили кількадесят тисяч євреїв, хоча до планомірної програми винищення всіх євреїв ще не дійшло. На початку жовтня 1939 року Гітлер проголосив амністію всім німецьким воякам, винним у злочинах щодо мирного населення Польщі. Щоб ніхто не мав сумнівів, він також сказав: «У Польщі може бути лише один господар, і це має бути німець», – додавши, що «треба позбавити життя представників польської інтелігенції»17.

      Резолюції Сталіна та найвищого більшовицького керівництва на пропозиції про розстріл польських військовополонених.

      5 березня 1940 року

      Червона армія під час свого наступу також займалася вбивствами як полонених, так і мирного населення, обираючи за ціль «поміщиків» і «осадників», старанно демонізованих і дегуманізованих червоною пропагандою, та заохочуючи до вбивств і насильства «трудящий люд» Західної України й Білорусі (страшний відгомін такого заохочення прокотиться теренами Волині через чотири роки). Опергрупи НКВС, ідучи за військом, заарештовували співробітників польських установ, священиків, членів громадських організацій, господарських діячів, інтелектуалів – переважно поляків, але під удар потрапили також представники єврейської, української й білоруської еліти.

      Після хаосу воєнної кампанії настав час на акції з планомірного винищення польської інтелігенції, аристократії та духовенства: у зоні німецької окупації – часто за списками, складеними етнічними німцями, колишніми громадянами Польщі; у зоні радянської окупації СКАЧАТЬ