Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Польської республіки, етнічних поляків та євреїв, а всього – до 600 тисяч. На їхнє місце планували переселяти німців із «старого Райху» і фольксдойчів із країн Балтії, що масово виїхали звідти після інкорпорації трьох балтійських держав до СРСР у середині 1940 року. Тих поляків, які залишалися на територіях «нового Райху», заохочували оголошуватись етнічними німцями – і чимало скористалося такою можливістю (але ця політика залежала від того, хто саме з нацистських зверхників стояв на чолі того чи іншого ґау – дехто вважав, що поляки в принципі не здатні германізуватися). Євреїв примусово зганяли в обмежену кількість гетто, де умови життя ставали все нестерпнішими.

      Масові переселення в радянській зоні окупації почалися 10 лютого 1940 року, коли в 30-градусний мороз до Казахстану, на Урал і Сибір було вивезено близько 140 тисяч «лісничих і осадників» з родинами: 88 262 з України та 50 732 з Білорусі. До місця заслання живими дісталися далеко не всі. 3 квітня 1940 року було вислано 61 тисячу членів родин заарештованих політв’язнів («політичних змовників, офіцерів, поліціянтів, тюремників, жандармів, поміщиків, фабрикантів і чиновників») – переважно жінок, дітей та старих. 29 травня 1940 року було вислано до Архангельська, Уралу та Сибіру «біженців», утікачів із німецької зони окупації – 78 тисяч осіб, 84% з яких були євреями. Нарешті, 22 травня 1941 року 12 тисяч членів сімей раніше заарештованих «класово чужих елементів» із Західної України було вислано до Казахстану. Протягом наступного місяця аналогічна акція відбулася й у Західній Білорусі та Балтії.

      Обидва диктаторські режими на населенні територій знищеної Польської держави відточували майстерність у справі окупації, грабунку та придушення спротиву – це їм дуже скоро придасться.

      2. «Дивна війна»

      Мобілізація Франції та Британії

      Після короткого французького наступу в Саарі війна з легкої руки журналістів отримала назву «сидячої», «фальшивої», «іграшкової» чи «дивної» (Sitzkrieg, drôle de guerre або Phoney War). Не справдилися побоювання французьких та британських очільників про масові рейди Luftwaffe на Лондон і Париж. Бойові дії RAF обмежилися скиданням з бомбардувальників звернень до німців про безнадійність війни та кількома безрезультатними нальотами на німецькі морські бази. На британські пропозиції бомбардування серця німецької промисловості, Рурського промислового району, або про мінування річки Райн, важливої транспортної артерії, французький уряд відповів категоричною відмовою: французи побоювалися можливих відплатних рейдів Luftwaffe на Париж та інші французькі міста.

      Один із фортів лінії Мажіно. Видно колію власної залізниці, що сполучала між собою її форти

      Зате на морі нічого дивного чи фальшивого у війні не було: перші британські жертви загинули вже 3 вересня 1939 року, коли німецький підводний човен U-30 торпедував лайнер «Athenia». З 1418 пасажирів та екіпажу на борту 112 загинуло. Капітан німецької субмарини заявив, що сприйняв «Атенію» за британський допоміжний крейсер. Капітан СКАЧАТЬ