Гойдалка. Володимир Єшкілєв
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Гойдалка - Володимир Єшкілєв страница 22

Название: Гойдалка

Автор: Володимир Єшкілєв

Издательство: Фолио

Жанр: Боевая фантастика

Серия: Фаренго

isbn: 978-966-03-8085-1

isbn:

СКАЧАТЬ його тіло, якому за абсолютним численням виповнилось двісті тридцять сім років.

      Він переступив вібруючий поріг чергового захисного екрану і опинився віч-на-віч з Охоронцем прав і свобод світів. У великому приміщенні, освітленому блукаючими химерними плямами, окрім них не було ані душі.

      «Правильно», – подумки всміхнувся він, а вголос мовив:

      – Привіт, Черв’яче!

      – Привіт, пірате… – Еарлан Третій обняв його розповнілі плечі. – Але ти погладшав, чоловіче, зовсім за собою не слідкуєш.

      – У моєму віці цим можна нехтувати, – Відморозок дрібно засміявся, немов вихаркуючи хрипкі звуки. – Зате ти в нас взірцевий живчик. Це Преподобна Сайкс так тебе… надихає?

      – Якби ж то, – похитав головою імператор. – Звичайні фізичні вправи.

      – Гарем, авжеж! – хрипкі звуки пришвидшились, наче у старому горлі розгулявся допотопний двотактовий двигун. – Дівчатка, хлопчики, копії знаменитих красунь. Тобі їх також виготовляють за спецзамовленням? Зависаєш на темах попередників?

      – Не діставай мене, брате Страже, – імператор махнув на Відморозка рукою, вказав на крісло:

      – Сідай, є до тебе розмова.

      – Розмови, доповіді, наради… – Відморозок якнайзручніше вмостився в кріслі. – Впізнаю нашого вгризливого Черв’яка.

      – Я сподіваюсь, тебе не потрібно уводити в курс справ? – Еарлан Третій перейшов на діловий тон.

      – Хіба що за останні сто десять годин відбулося щось надзвичайне.

      – На щастя, нічого надзвичайного. Після знищення гнізда ґирги практично припинили опір. Зараз на Сельві зачищають останні заражені ділянки.

      – А тут, на Аврелії?

      – Така ж ситуація. У цирку Мефістофеля нової активності не спостерігається. Тих адельм, що прорвались на південь, потрохи знищують. Не так швидко, як хотілося, але знищують. Сьогодні аналітики мене переконували, що за два-три тижні ми повністю відновимо контроль над планетою.

      – Не вір тим довбаним аналітикам, – старий махнув рукою. – Я задньою чакрою відчуваю: тут все хитро закручено.

      – Поясни.

      – Я, брате, три місяці просидів в архівах на Альфі. Там років двісті тому жила сімейка провидиць. Три покоління з нелокалізованою мутацією. У третьому народилось надзвичайно обдароване дівча. Феноменальна пророчиця. Вона й до тридцяти не дожила, не всі органи мала в комплекті, проте дечого бачила. Піфійські відьми крутилися навколо неї, як ті сепеки14 навколо сметани. Випитували, досліджували, хотіли перевезти її на Магонію, але не встигли. Зрозуміло, що Джи Тау все це фіксували і зберегли в архівах. Надзвичайно цікаві пророцтва.

      – Й що там конкретно?

      – Не прискорюй, брате, прошу тебе. Мені вже третя сотня йде, я звик все розповідати, як за старих добрих часів – одне за одним, фактик за фактиком. Так-от, дівчинка мала видіння про давні гуманоїдні раси, про ще давнішу негуманоїдну расу, яку вона називала СКАЧАТЬ



<p>14</p>

Сепеки – нащадки генетично модифікованих земних котів, напівдикі мешканці позаземних поселень.