Його прощальний уклін. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ навіть зараз, у цю мить прояснення, титулований скнара нічим не міг нам допомогти, бо майже нічого не знав про свого племінника. Єдиний ключ до таємниці, як і раніше, містився в останніх словах телеграми, за допомогою якої Голмс сподівався відшукати наступну ланку. Нарешті лорд Маунт-Джеймс забрався геть. Пішов і Овертон, аби разом із командою поговорити про халепу, що звалилася на них. Поруч із готелем була пошта, і ми зупинилися перед нею.

      – Варто ризикнути, Ватсоне, – сказав Голмс. – Природно, з ордером на руках я міг би просто вимагати, щоб мені показали корінці, але до цього ще далеко. Гадаю, що вони навряд чи запам’ятали його обличчя в цій постійній метушні. Тому ризикнемо!

      – Пробачте за турботу, – звернувся він через віконце до молодої дівчини, пустивши в хід усю свою чарівність. – Учора я відправив телеграму, але боюся, що зробив у ній велику помилку. Чомусь затримується відповідь – чи не забув я підписатися? Ви могли б це перевірити?

      Дівчина взяла пачку корінців.

      – О котрій годині ви відправили телеграму? – поцікавилася вона.

      – Одразу після шостої…

      – Кому?

      Голмс притиснув палець до губів і озирнувся на мене.

      – Вона закінчується фразою: «заради всього святого», – прошепотів він. – Будь ласка, я дуже хвилююся…

      Дівчина виокремила одну з телеграм.

      – Ось вона. Прізвища справді немає, – сказала вона, розгладжуючи її на столику.

      – Я так і знав, – сказав Голмс. – Боже, який я ідіот! До побачення, міс, дуже вдячний вам. У мене немов гора з пліч звалилася…

      Коли ми вийшли на вулицю, він засміявся, вдоволено потираючи руки.

      – Ну? – спитав я.

      – Усе добре, мій любий Ватсоне! У мене в запасі було сім різних способів, як підібратися до телеграми. Але найменше я очікував, що пощастить уже з першого разу.

      – Про що ж ви дізналися?

      – Дізнався про відправний пункт наших пошуків. Вокзал Кінґс-Крос, – сказав він візникові, котрий під’їхав до нас кебом.

      – Отже, ми їдемо з Лондона?

      – Атож, до Кембриджа. Все свідчить про те, що шукати слід там.

      – Скажіть, будь ласка, Голмсе, – почав я, коли кеб гуркотів по Ґрейс-Інн-роуд, – ви вже здогадуєтеся, чому зник Ґодфрі Стонтон? Мені здається, що в жодній вашій справі мотиви не були настільки туманними. Ви навряд чи вірите, що його викрали, зазіхаючи на гроші його багатого дядечка.

      – Зізнаюся, любий Ватсоне, що мені це справді здається малоймовірним. Я висунув таку версію, щоб трохи розворушити цього надзвичайно неприємного стариганя.

      – І вам це якнайкраще вдалося. Але все ж, Голмсе, що сталося з хлопцем?

      – У мене є кілька ідей. По-перше, юнак зникає напередодні важливого матчу. Факт важливий, якщо врахувати, що він – найкращий гравець команди. Це може бути простим збігом або й ні. Аматорський спорт – видовище, на якому СКАЧАТЬ