Крижана принцеса. Камілла Лекберґ

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Еріки, цигарку. Чомусь вона не могла собі уявити, що Франсін курить. Рука легко тремтіла, коли та прикурювала цигарку, але Франсін зробила глибоку затяжку, не відриваючи погляду від Еріки.

      – Ти цікавилася, де вона була? Вона, імовірно, лежала там тиждень, коли ми знайшли її.

      Еріка прозріла, що навіть не подумала запитати таке в Генріка.

      – Я знаю, це звучатиме дивно, але ні, я не цікавилася. Алекс… – Вона засумнівалася. – Алекс завжди чинила так, як хотіла. Це могло бути приводом для розчарувань, але згодом я звикла й змирилася. То було не вперше, коли вона на деякий час зникала, щоб потім з’явитися знову так, немов нічого й не сталося. До того ж вона компенсувала мені більш ніж достатньо, самостійно дбаючи про галерею, коли я була в декреті. Знаєш, як би там не було, я все ще гадаю, що так станеться й нині. Що вона знову ввійде у двері. Але цього разу такого не трапиться.

      Сльоза майже впала з її вій.

      – Ні. – Еріка подивилася вниз, у чашку з кавою, і дала змогу Франсін стримано витерти очі. – Як відреагував Генрік, коли Алекс просто зникла?

      – Ти щойно зустрічалася з ним. Алекс у його очах не могла зробити нічого неправильного. Генрі присвятив останні п’ятнадцять років тому, щоб боготворити її. Бідний Генрі.

      – Чому бідний?

      – Алекс його не кохала. Рано чи пізно він мав усвідомити це.

      Перша цигарка загасла, і вона взяла ще одну.

      – Ви, напевно, знаєте одна одну уздовж і впоперек за стільки років?

      – Не думаю, що хтось знав Алекс. Хоча я знала її значно краще, ніж Генрі. Він завжди відмовлявся знімати рожеві окуляри.

      – Генрік натякнув під час нашої розмови, що впродовж усього їхнього шлюбу йому здавалося, що Алекс щось приховує від нього. Чи знаєш ти, чи це правда, і що це взагалі могло бути?

      – Це було неймовірно проникливо з його боку. Я, певно, недооцінювала Генрі. – Вона підняла брову, яка мала гарну форму. – Моя відповідь на перше запитання «так», я також завжди знала, що було щось таке, що вона носила із собою. На друге запитання буде, на жаль, «ні», бо я й гадки не маю, що це могло бути: попри нашу тривалу дружбу, завжди була межа, за яку Алекс не пускала. Я прийняла це, Генрі – ні. Рано чи пізно це мало зламати його. До того ж я знаю, що це було б раніше, а не пізніше.

      – Чому?

      Франсін засумнівалася.

      – Буде розтин трупа Алекс, чи не так?

      Запитання було для Еріки несподіванкою.

      – Так, це завжди роблять у випадках самогубства. Чому ти запитуєш про це?

      – Тому що тоді я точно знаю, що те, про що хочу тобі розповісти, однаково стане відомим. Моєму сумлінню принаймні легше від такої думки.

      Вона ретельно загасила цигарку. Еріка затамувала подих у захопливому очікуванні, але Франсін тягнула час і прикурила третю цигарку. Її пальці не мали відповідного жовтуватого забарвлення, як у курців, тому Еріка підозрювала, що таке куріння однієї за одною цигарок не було для жінки звичним.

      – Ти, напевно, СКАЧАТЬ