Любов іншого виміру. Тетяна Миколаївна Бережна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ від безсилої люті і забувши про біль у правій руці, він підскочив до вартового і вихопив у нього батіг. Розмахнувся і щосили ударив ним нещасного. Потім спустився ліфтом на верхній поверх пекельного замку і стрімко полетів його коридором, шмагаючи батогом всіх, наліво і направо, по ходу свого шаленого руху. Безжальне катування пекельних слуг і солдатів Смерті Фобос супроводжував гучними російськими матюками. Його потенційні жертви намагалися втекти. Товстий вартовий Отто сховався за колоною, та на жаль, його пухкі сідниці лишилися незахищеними.

      – Брудний жирний шмат курячого мозку, ти кого вирішив перехитрити?! – страшно, навіжено закричав Фобос, підлетів до бідолахи і призупинився у повітрі над ним. – Зараз ти у мене схуднеш, сволото!

      Він замахнувся на тремтячого, блідого Отто батогом, та хтось ззаду стрімко сіпнув за батіг і вирвав його з руки Фобоса.

      – Хто посмів?! Заб’ю до смерті! – грізно вигукнув Фобос, оглянувся і спустився на підлогу.

      Перед ним, тримаючи знаряддя побиття, стояв спокійний лікар Джеймс.

      – З Вашого дозволу, сер Фобосе, смерті немає, – ввічливо заперечив Джеймс.

      У ньому було щось, що не дозволяло його бити. Злий геній поглянув у холоднокровні, байдужі очі англійця і майже заспокоївся.

      – Чому ти завадив мені зняти напругу, улюбленцю Сатани? – невдоволено поцікавився Фобос.

      – Перепрошую, сер, таким батогом неможливо зняти напругу, він же нікуди не годиться, сер! – поважно пояснив Джеймс і не без зусиль розірвав батіг.

      Обличчям Фобоса майнула садистська усмішка. Він вирішив покарати грішника за зухвалу сміливість по-диявольські витончено, тож відкопилив нижню губу і манірно повів плечима, як це робила лише Лоран, жінка Джеймса.

      – Бридкий пацючок! – поволі потягнув слова Фобос голосом Лоран. – Тоді, щоб зняти напругу, я пересплю з твоїм другом Енді! – і розреготався дурним, таким до болю знайомим Джеймсу, сміхом.

      Мурашки важкої провини за вбивство любої Лоран заметушилися по спині лікаря, він ледь зблід, але жодна риса його обличчя-маски не зрадила йому.

      – Перепрошую, сер Фобосе, не знав, що Ви блакитний, – безбарвно зауважив він.

      Дурний регіт перетворився на цинічний хрипкий, притаманний лише Фобосу.

      – Бісів розумнику, а що порадиш мені ти? – майже дружньо запитав Злий геній.

      – Пройдімо у мій лікарняний кабінет, сер, – люб’язно запропонував Джеймс, – у Вас закритий перелом правої руки, треба накласти шину і зробити ін’єкцію героїну. З Вашого дозволу, це зніме з Вас стрес і вгамує біль.

      – Так і бути: поцяцькайся зі мною, – звисока погодився Фобос, – героїн це слушно, а шину не накладай, заживе, як на собаці!

      – Я б сказав, сер, заживе, як на Безсмертному Темряви…

      – Якої ще в біса Темряви?! – раптом люто викрикнув Фобос. – Не розумій, грішнику! СКАЧАТЬ