Любов іншого виміру. Тетяна Миколаївна Бережна
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Любов іншого виміру - Тетяна Миколаївна Бережна страница 28

СКАЧАТЬ у Третій! Уявляєш?!

      – Боже мій! Який жах! – простогнала Олена і закрила рукою обличчя, що розшарілося від сорому.

      – А це ще не все, люба! Якусь мить ти затрималася на Третьому рівні і, як шалена, гайнула у Всесвіт! Далі продовжувати про твої душевні мандри?

      Олена почула помітне знущання у тоні Маргарити.

      – Будь ласкава, чим скінчилися мої розкішні мандри? – Олена відірвала руку від обличчя, відверто поглянула в очі подруги і замріяно повела: – Щось починаю пригадувати – моя душа насолоджувалася фантастичним щастям від злиття з Всесвітом! Що тут вдієш? Відчуваю, Всесвіт – моя колиска, Він колисає мої чудові мрії, напоює мене енергією, як матір молоком, ніжно пестить… А я, в свою чергу, люблю Всесвіт, як дитина – матір!

      Маргарита пильно поглянула на Олену.

      – А як твоя душа ледь не влетіла у чорну суперпотужну дірку, пам’ятаєш?

      – Ні! – відказала Олена і відчула, як від жаху похолодала спина.

      – Два Перші Лицарі Світла і Темряви ледве встигли спасти твою вкрай щасливу душу! – повідомила Маргарита і кинула на подругу невдоволений погляд.

      – Спаситель і Сатана, так? Вони вирвали мене з небезпеки?

      – Так.

      Олена призадумалася.

      – Чорна дірка – справжня безодня Смерті, так? Аби така дірка проковтнула мою вічну душу, я б не сиділа зараз проти тебе…

      – Саме так! Аби ти бачила Ісуса після цієї пригоди! Він виглядав таким, яким Його зображають люди на розп’яттях! Геть знесиленим… Ні, ще гірше! Знятим з Хреста! – катувала подруга Олену спогадами. – Але тримав твою душу в обіймах і щось лагідно говорив до неї… А Сатані, мабуть, було ще гірше!

      – Чому це?

      – Тому, люба, що протистояння гравітації суперпотужної дірки знесилило Диявола, як і Спасителя. Але Наш Лицар Світла і Любові – могутній, міцний чоловік. Сатана теж нібито чоловік, – Маргарита невпевнено повела головою, – і сильний, але його кров постійно п’є тавро Звіра! Прокляття Творця зжирає Сатану і, кажуть, воно йому дуже болить…

      Олена у відчаї заходила по кімнаті, почуття важкої провини важким тягарем лягло на її душу.

      – Та хіба ж я цього хотіла? Я й гадки не мала, що мені у Всесвіті щось може загрожувати, так мені було добре! Як я жалкую! Не зможу дивитись в очі Спасителю і навіть Сатані!

      Олена заплуталася у довгій мереживній сорочці і ледь не впала. Маргарита з осудом похитала головою.

      – Так то воно так! Але з-за тебе вони ледь не загинули! Уявляєш, що було б? Одним словом, подруго, ти неабияк відзначилася у Раю! – виказала Маргарита, ще й виразно махнула рукою.

      Настрій Олени різко змінився.

      – Творець ніколи б не допустив їх загибелі! Це по-перше! А по-друге, я таки відзначилася, що тут вдієш?! – закричала вона. – А врятували мою душу Спаситель і Сатана тому, що, мабуть, я заслуговую на те! Ти розумна, Маргарито, тож знаєш: мало обраних. Відчуваю, число моїх перевтілень – СКАЧАТЬ