Лабіринт духів. Карлос Руис Сафон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ трохи невіглас.

      Посеред цієї орації я геть розгубився, чи то під впливом вибухового коктейлю, чи то через словесний феєрверк, яким спалахнув мій добрий друг.

      – Ферміне, я не впевнений, що зрозумів тебе.

      Товариш зітхнув.

      – Я хотів лише сказати, що коли тебе це все переповнює аж довсирачки, Даніелю, дослухайся до поради своєї благословенної дружини: не треба боятися. Діти – принаймні твоя дитина, це точно – народжуються не те що в сорочці, а й у штанах, і кожен, у кого є хоч дрібка честі й совісті в душі й трохи смальцю в голові, має всі шанси не зруйнувати їм життя й стати батьком, за якого ніколи не буде соромно.

      Я позирнув скоса на цього чоловічка, який ладен був віддати за мене своє життя і в якого завжди знаходилося кілька слів – чи то пак кілька тисяч слів, – щоб вирішити всі дилеми й заспокоїти напади екзистенційного страху, до яких я був схильний.

      – Якби ж то все було так легко, як ти це описуєш, Ферміне!

      – Нічого, що бодай чогось варте в нашому житті, не дається легко, Даніелю. Коли я був молодий, то гадав, що, аби простувати по цьому життю, досить навчитися трьох речей. Зав’язувати шнурівки, це раз. Уміло роздягати жінку, це два. І читати, щоб насолоджуватися щодня сторінками, написаними проникливо й майстерно, це три. Мені здавалося, що чоловік, який твердо крокує по землі, уміє пестити жінку і здатен почути музику слів, живе довше, а насамперед – живе краще. Але роки навчили мене, що цього не досить і що іноді хочеться дістати можливість побути чимось більшим, ніж просто істотою, яка ходить на двох ногах, їсть, сере й займає тимчасово простір на цій планеті. І сьогодні долі, у її безмежній непритомності, забажалося надати тобі таку можливість.

      Я кивнув, не надто переконаний.

      – А якщо я виявлюся не гідним цієї можливості?

      – Даніелю, якщо ми з тобою в чомусь і подібні, то лише в тому, що нам обом поталанило зустріти жінок, на яких ми не заслуговуємо. Цілком зрозуміло, що в цій справі гідними є саме вони, а нам лишається тільки намагатися не підвести їх. Хіба не так?

      – Мені страшенно хотілося б погодитися з тобою, але я все ж вагаюсь.

      Фермін вибачливо похитав головою.

      – Не переймайся. Твою спроможність збагнути високий політ моєї думки затуманює та алкогольна суміш, якою я тебе нагодував. Але ж тобі відомо, що в цих справах я куди буваліший за тебе, і загалом я маю більше рації, ніж цілий сонм святих.

      – Тут я навіть не збираюся сперечатися з тобою.

      – І правильно робиш, бо зазнаєш нищівної поразки при першому ж наступі. Ти мені віриш, Даніелю?

      – Певно, що так, Ферміне. Я ж із тобою – хоч на край світу. Тобі це добре відомо.

      – Тоді зроби мені ласку й повір у себе так, як я вірю в тебе.

      Я глянув товаришеві в очі й поволі кивнув.

      – То як, – запитав Фермін, – до тебе вже повернувся здоровий глузд?

      – Гадаю, що так.

СКАЧАТЬ