Край битого шляху. Роман Іваничук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Край битого шляху - Роман Іваничук страница 38

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Але ж у мене їх два…

      Комендант на хвилину зупинився, немов щось зважував у думці, потім:

      – Присилайте обох.

      Костельніцький ставився до Владека холодно й давав йому повну волю. Тільки при кожній нагоді заводив з ним розмови на історичні чи політичні теми.

      Категорично не любить хлопець політики, вирішив. І це непогано. Це вже є запорукою того, що ніколи не схилиться до соціалізму. Гірше те, що його молочний брат цікавиться нею і має на Владека великий вплив.

      За п’ять літ він докладно вивчив Кузьмінського. Помітив у цього доброго і легковажного хлопця одну рису, що переважала над іншими, – честолюбність. Вважав: цього досить.

      Останнім часом, після статті, комісар особливо почав цікавитися Кривдою. Бачив, що прийде час, коли цьому хлопцеві треба буде припинити ріст. Вагався: вже кинути йому перші колоди під ноги чи хай ще трохи… Щоб не було пізно. Але ні, зараз не можна цього робити. Хай росте. Заздрість, та страшна і сильна помічниця самого диявола, кине Владека просто в його обійми і дасть йому грамотного й вірного агента поліції.

      У цьому Костельніцький був упевнений. А мати в університеті свою людину, до того ж свого квартиранта, вихованця, ніколи не завадить. Владек стане його очима й вухами в цьому безпосередньо недоступному для поліції вогнищі всілякої крамоли. Чей же недаром комісар брав до себе на квартиру сина простого урядовця.

      Залишилась одна перешкода: треба було якось ізолювати Владека від демократичного впливу його батька. Конче потрібно.

      Увійшовши до кімнати Владека, Костельніцький помітив, що юнак схвильований.

      – Ви чимсь стурбовані? – запитав. – А я до вас з цікавими новинами. Ви ніде не зустрічалися зі своїм колегою від серця Кривдою?

      Владек перелякано видивився на Костельніцького. Що це він?

      – З Антоном? Його вже давно нема у Львові.

      – Чому ви так думаєте? Він увесь час у Львові. Хіба ви до нього ніколи не заходили?

      – Заходив давніше. Господиня сказала, що він виїхав.

      – Ха! Цікаво, чи й зараз ви тієї думки, що нема чеснішої людини від Кривди? Він весь час у Львові. Займався політичною діяльністю, а тепер переключився на наукову…

      – Не може бути! – здивувався Владек, все більше хвилюючись. – Він би зайшов до мене…

      – Ні, він не зайшов би до вас. – Костельніцький примружив одне око. – Йому невигідно підтримувати старі знайомства, тим більше з вами. Потихеньку друкує статті в газетах, а цими днями у «Вядомосьцях літерацкіх» з’явилася його ґрунтовна розвідка… A-а, ви не читаєте журналів, мон шер! Розвідка цікава. Це не газетна стаття, а частина дисертації. Постарайтесь прочитати. До речі, як з вашою дисертацією?

      – Ніяк, – спалахнув Владек. – Асистент може обійтися без дисертації.

      – Безперечно, Мохнацький помре, і ви тоді будете в Кривди асистентом. Непогані перспективи.

      Владек СКАЧАТЬ