Королівство жахів. Джин Філліпс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ треба забиратися геть, – сказала вона, відсапуючись. – Негайно. Тож допоможи мамі й тримайся – обхопи мене ніжками міцніше – і дозволь мені дістатися до безпечного місця, тоді я тобі про все розповім.

      Вона ледь знайшла в собі сили договорити. Її легені були готові вибухнути. Ноги підгиналися. Сонце сховалося за верхівки дерев, тіні від рослин тяглися довгі й були розмазані під її ногами.

      Її лікті зачепилися за лист банана, твердий та широкий, як пташине крило.

      – Куди? – запитав він, бо запитувати він, звичайно, не перестане. – Куди ми біжимо?

      Вона не знала. Куди їй тепер звертати? Чого вона шукає? Її ноги зберігали свій ритм, і вона стиснула свої пальці на ногах і шкодувала, що стежка, по якій вона бігла, веде нагору.

      Вона не зможе бігти дуже довго.

      Сховатися. Їм треба сховатися.

      Це вона мусить зробити насамперед, а потім вони покличуть поліцію, або Пола, або обох. Вона вважала, що поліцію їй покликати слід – хіба не треба їх повідомити, що вони потрапили тут у пастку? Хіба полісмени не повинні знати, хто ще залишається в зоопарку? Джоан перекинула Лінкольна зі свого правого стегна на ліве й обхопила його зручніше.

      – Мамо? – сказав він, прагнучи дістати якусь відповідь.

      Він завжди хоче дістати відповідь.

      Нарешті вони досягли вершини пагорба, стіни ландшафтних рослин залишилися позаду, й вона добігла до вольєра африканських слонів, на вершини піщаних пагорбів, до трав’янистих моріжків та струмка, і їм треба було повернути або ліворуч, або праворуч. Праворуч стежка приведе їх до жирафів, левів і тигрів; ліворуч – вона обмине носорогів, диких собак і мавп.

      – Мамо!

      Вона поцілувала його в голову й повернула ліворуч.

      – Я вдарився зубом об твоє плече, – сказав він.

      – Пробач.

      Вона була рада, що вони не пішли в ліс та не звернули на одну з вузеньких стежок в ямі динозаврів, бо навіть з усіма тими високими деревами навкруги, вони не змогли б заховатися за ними, а кілька добрих схованок – таких як хатина з колод або будиночок для метеликів – були б надто явними. Звісно, там вистачає місця, щоб бігати й маневрувати, якщо їх викриють, але як довго вона зможе маневрувати з Лінкольном на руках? Ні, їм не знадобиться простір для бігання. Якщо хтось їх викриє, біганина нікуди їх не приведе.

      Ця думка видалася їй важливою. Вона довела, що її розсудливість не запанікувала.

      Атож, нікуди вони не втечуть. Їм треба заховатися так добре, щоб їх не змогли побачити, навіть якби хтось пройшов упритул повз них. Їй потрібна кроляча нора. Бункер. Або якась потаємна стежка.

      Він перестав її кликати. Щось від її страху, мабуть, передалося йому, й вона тільки радітиме, якщо ця частка страху виявиться достатньою, аби зробити його слухняним, але не вселити йому жах. Поки що вона не знала, як її переляк подіяв на нього, та незабаром вона про це довідається, коли вони опиняться в безпеці.

      Слони займали досить велику територію, й, ідучи понад її загорожею, вона чула музику, спершу СКАЧАТЬ