Таємна історія. Донна Тартт
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Таємна історія - Донна Тартт страница 24

Название: Таємна історія

Автор: Донна Тартт

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Триллеры

Серия:

isbn: 978-617-12-4286-9,978-617-12-4287-6

isbn:

СКАЧАТЬ мені вдалось остаточно вибратися з тривалих клаустрофобних стосунків із дівчиною з Каліфорнії, яку я називатиму тут Кеті. Ми познайомилися під час першого року навчання в коледжі, і вона мене спочатку привабила тим, що здавалася розумною, майже готовою бунтаркою, схожою на мене. Та вже за місяць, коли я наглухо приріс до неї, я раптом із жахом для себе виявив, що вона не більше не менше як попсова, псевдоінтелектуальна версія Сильвії Плат.[41] Стосунки тяглися до нескінченності й перетворилися на плаксиве телевізійне мило, з численними обіймашками, наріканнями, зізнаннями в «неадекватності» й самокопанням на автомобільних стоянках, усіма цими банальними скорботами. Ця дівчина стала однією з причин, чому я так гарячково прагнув поїхати якнайдалі з дому; а також однією з причин, чому я так лякався цілої зграйки кмітливих, безневинних нових дівчат, із якими познайомився в перші тижні в університеті.

      Думка про неї мене протверезила. Банні перехилився через стіл.

      – Це правда, що в Каліфорнії дівчата вродливіші? – спитав він. Я пирснув сміхом так сильно, що мартіні мало не потекло мені носом.

      – Красуні в купальниках? – підморгнув він. – Лото під ковдрами на пляжі?

      – А то.

      Відповідь його вдовольнила. Усе йшло добре, і він, ніби старий веселий пес умовного дядечка, майже влігся на стіл і заходився розповідати мені про свою подружку Меріон.

      – Ти її точно бачив, – сказав він. – Невеличка, білявка з блакитними очима, десь отака на зріст?

      Я й справді когось такого пригадував. На першому тижні в університеті я перетнувся з Банні на пошті. Він досить-таки безцеремонно спілкувався з дівчиною, що підходила під опис.

      – Угу, – гордовито проказав Банні, водячи пальцем по краю чарки, – це моя дівка. Тримає мене в лабетах, щоб ти знав.

      Цього разу він мене заскочив якраз у мить, коли я намагався ковтнути мартіні, тож я мало не вдавився зо сміху.

      – Ще й учиться на педагога молодших класів, хіба ж це не мило? – спитав він. – Тобто вона – справжня дівчина. – Він розвів руками, ніби зображував велетенську відстань. – Довге волосся, трошки м’ясця на кістках, не боїться носити сукні. Мені таке подобається. Можеш називати мене старомодним, але всі ці головаті дівчата мені не до вподоби. От подивися на Каміллу. Вона прикольна, хороша товаришка й усе…

      – Та ну, – все ще сміючись, не погодився я. – Вона гарненька.

      – Гарненька, гарненька. Не без цього, – він примирливо підняв долоню. – Чудова дівчина. Я завжди це повторюю. Схожа на одну зі статуй Діани в клубі мого батька. Їй просто бракує дужої материної руки. На мій смак, вона – те, що зветься «шипшинка», на фоні всього цього вашого гібридного чаю. Не докладає зусиль, а мала би. Надто часто бігає в старому бахматому одязі свого брата, який, може, декому з дівчат і пасував би (хоча от я думаю, насправді він дівчатам аж ніяк не може пасувати), але точно це не її випадок. Надто схожа на брата. Тобто Чарльз, звичайно, вродливий хлопчина, СКАЧАТЬ



<p>41</p>

Сильвія Плат (1932–1963) – американська поетеса, що вважається засновницею жанру «сповідальної поезії».