Таємна історія. Донна Тартт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ роздивитися його напій. Посудина була завбільшки з маленький акваріум, у ній хлюпалося щось яскравого коралового кольору, з барвистими соломинками, паперовими парасольками та скибочками фруктів, що стирчали зі склянки під найхимернішими кутами.

      Банні дістав одну з парасольок і облизав її.

      – Ой, чого тут тільки немає. Ром, журавлиновий сік, кокосове молоко, трипл-сек, персиковий бренді, м’ятний лікер, може, ще щось – я не в курсі. Скуштуй. Смачно.

      – Ні, дякую.

      – Нумо.

      – Та все гаразд.

      – Давай.

      – Ні, дякую, мені не хочеться пити, – відбивався я.

      – Я його вперше спробував два літа тому на Ямайці, – поринув у спогади Банні. – Бармен на ім’я Сем заколотив його для мене, примовляючи: «Три порції – і ти не знайдеш звідси виходу». Хай мені чорт, я й справді не знайшов. Бував колись на Ямайці?

      – Та давненько туди не заносило.

      – У своїй Каліфорнії ти, може, й звик до всіх ваших пальм, кокосів і такого іншого. Мені це страшенно подобається. Купив собі рожевий у квіточку костюм для плавання. Намагався вмовити Генрі скласти мені компанію, але той відмовився, заявив, що на Ямайці ні грама культури, хоча, мені здається, це неправда, у них там навіть є маленький якийсь музей.

      – Ви з Генрі добре ладнаєте?

      – А то! – Банні відкинувся на спинку стільця. – Ми жили в одній кімнаті. На першому курсі.

      – І він тобі подобається?

      – Аякже-аякже! Але в одній кімнаті з ним нелегко. Терпіти не може шуму, терпіти не може компашок, терпіти не може безладу. Через це неможливо заманити до себе дівчину послухати Арта Пеппера,[37] якщо ти розумієш, про що я.

      – Мені здається, він трошки грубуватий.

      Банні здвигнув плечима:

      – Він такий, який є. Бач, його макітра варить інакше, ніж у нас із тобою. Десь постійно витає в хмарах зі своїм Платоном абощо. Багато ішачить, сприймає себе надто серйозно, вивчає санскрит, і коптську, і ще парочку придуркуватих мов. Я йому торочу: Генрі, якщо ти збираєшся й надалі марнувати свій час та гризти щось інше, крім греки (я от особисто вважаю, що вона і ще британська англійська – це все, що потрібне чоловікові), то краще купив би собі аудіоуроки Berlitz і студіював би французьку. Знайшов би собі маленьку танцівницю канкану. Вулє-ву куше авек муа[38] й усе таке.

      – Скільки мов він знає?

      – Я вже збився з ліку. Сім чи вісім. Він же навіть ієрогліфи вміє читати.

      – Ух ти.

      Банні захоплено похитав головою.

      – Цей парубок – справжній геній. Міг би працювати перекладачем в ООН, якби схотів.

      – Звідки він родом?

      – Із Міссурі.

      Останню репліку Банні промовив із таким кам’яним обличчям, що мені здалося, він жартує. Я розсміявся.

      – А що? Ти гадав, він виходець із Букінгемського палацу чи щось таке?

СКАЧАТЬ