2010: Друга одіссея. Артур Кларк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ от, коли «Вояжер 1» передав перші фотографії Япета, на них було зображено рівний овал із чорною цяткою посередині. Карл Саґан негайно надіслав мені копію фото з Лабораторії реактивного руху із загадковим написом «Згадуючи про вас…». Не знаю, що він відчув – полегкість або розчарування, коли «Вояжеру 2» так і не вдалося розгадати цю загадку.

      Тому, очевидно, історія, яку ви збираєтеся читати, це щось більше за звичайне продовження до першого роману чи фільму. Там, де вони різняться, я слідував за екранною версією, хоча загалом намагався зробити цю книжку якомога більш самодостатньою і, звісно, відобразити в ній сучасні знання про космос.

      А вони, певна річ, застаріють до 2001 року.

      Артур Кларк

      Коломбо, Шрі Ланка

      Січень 1982 року

      Частина І. «Леонов»

      Розділ 1. Зустріч у фокусі

      Навіть у еру загального переходу на метричну систему телескоп називали тисячофутовим, а не тристаметровим. Тропічне сонце швидко спускалося на спочинок, і гігантську каструлю серед гір уже наполовину поглинула тінь, але велетенський трикутник антенного комплексу, що високо здіймався з її центру, досі виблискував на світлі. Треба мати орлиний зір, щоб із землі помітити дві людські фігури серед опорних балок, кабелів і хвилеводів.

      – Настав час нам поговорити, – промовив доктор Дмитрій Мойсейович до свого давнього друга Гейвуда Флойда. – Про черевики, космічні кораблі й сургучні печатки, але найбільше про моноліти та несправні комп’ютери.

      – Тож ось чому ти витяг мене з конференції. Я навіть зрадів, бо чув промову Карла вже стільки разів, що, здається, вивчив її напам’ять. І краєвид тут, звісно, просто фантастичний. Уяви, я вже стільки разів відвідував Агресібо, але жодного разу не підіймався до антени.

      – Який сором, я був на антені вже тричі. Тільки подумай, тут ми слухаємо цілий Усесвіт, але ніхто не може підслухати нас. Тож поговорімо про твою проблему.

      – Яку ще проблему?

      – Почнімо з того, чому ти звільнився з поста Голови Національної ради космонавтики.

      – Я не звільнився. Просто Гавайський університет платить більше.

      – Гаразд, ти не звільнився, ти пішов сам, поки тебе не звільнили. Вуді, після усіх років, що ми знаємо один одного, ти мене не обдуриш, отож перестань і намагатися. Якщо НАСА запропонує тобі повернутися просто зараз, невже відмовишся?

      – Добре, добре, старий характернику. Що ти хочеш знати?

      – По-перше, у тому рапорті, який врешті оприлюднили після тривалого зволікання, було забагато недомовок. Ми заплющимо очі на безглузду й незаконну секретність, якою ваші люди огорнули цю справу з викопаним монолітом Тіхо.

      – То було не моє рішення.

      – Радий це чути. Я навіть тобі вірю. І ми вдячні вам за те, що тепер ви дозволяєте всім досліджувати СКАЧАТЬ