Компанії майбутнього. Фредерік Лалу

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відкриттів у наукових сферах, що супроводжувалася редукціонізмом і науковим матеріалізмом, який представляв усі інші галузі та сфери як вимерлі, застарілі, інфантильні, архаїчні. «Соціальний дарвінізм» – поняття, що означало виживання тих, хто найліпше пристосований до усіх аспектів людського життя, – почав підступно захоплювати усі гуманітарні науки, людську етику й політику, зосібна дві великі економічні системи – капіталізм і соціалізм. Науковий матеріалізм – ідея, що всі явища у Всесвіті (в тому числі, свідомість, культура та творчість) можуть бути зведені до матеріальних атомів та їх взаємодії й пізнані лише за допомогою наукових методів, – і в цілому ліберальна політика, що супроводжувала такі переконання, створили атмосферу наступних трьох століть.

      Така ситуація тривала аж до 1960-х років, коли був кинутий виклик не лише науковому матеріалізму (що являв собою багато в чому культурне будівництво, а не просто обожнювання доступу до універсальних істин), а й також решті принижень міфічно-релігійної доби (деякі з них були спрямовані проти модернізму, натомість інші поглиблені ним), зокрема таким неподобствам, як гноблення жінок та меншин, жахливе розкрадання природи й довкілля, брак рівності у громадянських правах, загальне панування самого матеріалізму – це все піддалося агресивному нападу та спробам виправлення за допомогою постмодернізму. Дослідникам розвитку вдалося з’ясувати, що це нове явище на значну міру було викликане народженням нової і більш розвиненої стадії еволюції людства (яку називають по-різному: плюралістичною, індивідуалістичною, релятивістською, постмодерністською). Це не означає, що всі твердження, виголошені постмодерністами, були слушними, просто вони ґрунтувалися на способі мислення, що був складнішим, усеосяжнішим і включав у себе більше перспектив, аніж типова формальна раціональна структура модерної доби (і модерного етапу в розвитку сучасної особистості).

      Цей новий, більш усеосяжний етап розвитку викликав появу першої хвилі книг про те, що «нова парадигма і серйозне перетворення свідомості» вже відбуваються. Ці книжки, що почали з’являтись у 1970-ті та 1980-ті роки, деякі з них я вже назвав, мали дуже очевидну схему з двох колонок. У першій була «стара парадигма», оголошена «аналітико-роздільною», «ньютонівсько-картезіанською», «абстрактно-інтелектуальною», «маскулінною». Її оголошували причиною буквально всіх проблем людства – від ядерної війни до карієсу. В іншій колонці ставили «нову парадигму», що була «органічною», «цілісною», «системною», «всебічною» та «жіночою» і подавалась як джерело порятунку та райської свободи практично від усіх недуг людства. Ба більше, ці два варіанти – стара і нова парадигми – були основними варіантами, що серед них мало вибирати людство. Його ранні стадії (наприклад, племінні) були просто більш ранніми версіями нової парадигми, яку пригнічувала та знищувала агресивна сучасна версія старої парадигми.

      Значною мірою ці книжки створювали письменники СКАЧАТЬ