Небіжка для ляльки. Олексій Щуров

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ підвестися і відвів до «Лялькового раю». Коли відімкнули двері і увійшли до крамниці, Ґейдвіг знайшла ножиці та перерізала шнури корсету. Сукня непомітно сослизнула з її розписаного тіла оголяючи його природну шкіру.

      – А зараз – митися, – почула вона наказ Ікола. – Щось є у холодильнику?

      І, не чикаючи на відповідь, він скерував свою ходу до кухні. Ґейдвіг тільки пожала плечима і пішла нагору. Звідти вона побачила велику корзину з тими великими білими квітами, назви яких вона не могла зараз пригадати, але які постійно дратували її. Мабуть, їй здалося це дивним, але мить тому ніяких квітів у лавці не було. Часу на здогадки теж, тому вона швидко побігла до ванни. Яким навіженим не був би Ікол, але він подобався їй усе більше. Навіть шум води вона сприймала за його голос, а її дотики – за його пестощі. Фарба була нестійкою, і миттєво вода стала темною. Далі пішов у хід гель для душу, потім скраб для тіла з ароматом конвалії. Конвалії… Ті квіти теж нагадували конвалії, не лілеї, а саме конвалії. Велетенські, а не дрібні тендітні квіточки, які разом з приємними дотиками пробудили неприємні, давно приховані спогади. Конвалії. Квіти дитинства. Так пахли ті кляті парфуми. Потім – біль та сльози і перекривлений рот. Кого? Ґейдвіг вже не могла згадати. Але запах конвалії пробудив ці гіркі пригадування. Самі спогади залишилися десь далеко-далеко, там звідки їх неможливо визволити та й навіщо, коли зараз їй так добре. Ґейдвіг вирішила не звертати уваги. Конвалії то конвалії. Минуле ніколи не повертається і не воскресає… адже така в нього kuolema. Слово глухо, плавно, завмираючи, прошелестіло водою, що стікає до каналізації. І це заспокоювало Ґейдвіг, знімало останню втому від тяжкого дня. Зараз їй бажалося тільки одного – свята переможниці. Тому, накинувши халат, вона босоніж побігла до кухні, звідки доносився запах тільки-но приготовлених страв. Поспішаючи, вона заділа рукою кошик з букетом конвалій і він впав, розбившись на кришталеві друзки, серед яких Ґейдвіг знайшла конверт. Відкрила. Там виявився пін-код до її картки та конверт менший за розміром, від якого йшов цей аромат… конвалій… У тому другому конверті була листівка з написом:

      My dearest Mrzana,

      I do appreciate thy performance and hope to see your further success supported by the team of our Corporation. Please, do not deny my humble present to thee for a good start of making your progress in being creative, extravagant and pragmatic at the same time. Ikol’s duty is to guide thee in the very beginning of thy career, but he has much more obligations to fulfill; that is why after the first serious sale of thy product he will leave thee and let thee unbind your imagination.

      I suppose you love the odour of the lilies-of-the valley since I find it so suitable to your both bold and tender way to do things.

      Sincerely yours,

      Mr. V.

      Ґейдвіг ще раз уважно продивилася листа, але нічого крім того каліграфічного почерку у лілових чорнилах вона не побачила. Змісту вона, звісно, не розуміла. «Треба буде показати Іколу», – вирішила вона. Обережно переступаючи через друзки, вона врешті-решт дісталася майстерні і спокійно увійшла у кухню, де побачила Ікола, який щось перегортав у пательні. Їстівне та смачне, судячи з пахощів.

      Намагаючись скерувати увагу Ікола на себе, Ґейдвіг по-дитячому прорюмсала:

      – Я тільки-но знайшла для себе СКАЧАТЬ