Розстрільний календар. Олена Герасим'юк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ організація «Західна Україна» діяла у 1925–1933 рр. як підрозділ письменницької спілки «Плуг». До її складу входили митці – вихідці із західноукраїнських земель в Одесі, Полтаві, Харкові, Дніпропетровську, Києві. Програма й завдання організації були спрямовані «на висвітлення тяжкого становища і революційної боротьби трудящих Західної України; на пропаганду досягнень Країни Рад серед народних мас західноукраїнського краю; на підготовку до возз’єднання з Радянською Україною».

      У 1934 році в організації розпочались внутрішні «чистки». «Західна Україна» мала увійти до складу новоствореної Спілки письменників України, статут якої зобов’язував радянських письменників до «активної участі в соціалістичному будівництві і підпорядкуванні політиці комуністичної партії». Єдиним дозволеним для радянської літератури творчим методом визнавався «соціалістичний реалізм, в основу якого покладено засади партійності та народності».

      Агата Турчинська також була членом літературної організації «Західна Україна». У своїх творах вона опрацьовувала тему повернення загнобленої Галичини до радянської «Батьківщини». Можливо, вона не вірила в ідею незалежної України, що в майбутньому допомогло їй пережити інших та стати членом КПРС.

      Поетові Федору Малицькому, єдиному з тих, проти кого свідчила Турчинська, вдалося подати клопотання про реабілітацію. 15 липня 1958 року Малицький звернувся до Прокуратури Київської області УРСР із заявою, в якій заперечив зведений на себе наклеп, стверджував, що його арешт був незаконним, а тому просив переглянути судово-слідчу справу. У зверненні до КДБ при Раді Міністрів СРСР по Ярославській області від 16 вересня 1958 pоку він викрив «механізм» тиску органів, які у 1933 році домоглися від нього потрібних їм зізнань: «Мені були зачитані свідчення, написані і підписані слідчим, в яких містилося стільки фальші і домислів, що я їх повністю відкидаю».

      9 серпня 1959 року Президія Київського обласного суду на підставі протесту прокурора Київської області ухвалила: «Постанову Трійки при Колегії ДПУ УРСР від 9 травня 1933 р. скасувати, а справу щодо Малицького Федора Михайловича припинити у зв’язку з недоведеністю звинувачень».

Джерело

      З порога смерті: письменники України – жертви сталінських репресій. – Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. – К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/fvbLNw

      23 лютого 1934 року письменника-гумориста Остапа Вишню засудили до розстрілу[19]

      «Застосувати… найвищу міру соціального захисту – розстріл», – ішлось у рішенні суду. На щастя, згодом найвищу міру замінили на 10 років виправних робіт.

      Остап Вишня відбував покарання у виправному таборі Чиб’ю поблизу річки Печори. Там письменник навіть врятував якось конвоїра. Ось фрагмент спогадів його товариша-в’язня: «Конвоїр, який мав виконати вирок, упав на півдорозі від гострого нападу апендициту, а фельдшер Губенко та ще один приречений дотягли його і гвинтівку до табору. “І це вороги народу?” – мовив комендант СКАЧАТЬ