Всього не забудеш. Венді Вокер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Його пес, непосидючий бігль Мессі (на честь футбольного гравця), знайшов дірку в паркані й утік, як зазвичай це роблять біглі. Вони риють, полюють і люблять поганятися за чимось. Здається, хлопець був у лісі якраз перед тим, коли зґвалтували Дженні, але далеко правіше, там, де розташовувався його будинок. Глибоко в хащі Тедді не заходив. Хлопець повернувся на Джуніпер-роуд і продовжив пошуки вниз по вулиці. Він сказав, що бачив якось дивно припаркований автомобіль. Малося на увазі, що це було не звичне для Ферв’ю низеньке авто, а зовсім не масивний всюдихід зі спортивними магнітами позаду. За допомогою Парсонса та зображень у Ґуґлі Тедді зробив висновок, що це «хонда-сівік».

      Протягом усього літа синя «хонда-сівік» стала зачіпкою в полюванні на ґвалтівника з Ферв’ю. Записи дорожньої служби звіряли з реєстрами сексуальних злочинців. Виявилося, в штаті Нью-Йорк зареєстровано тисячі синіх «хонд». А Тедді Дункан тільки «думав», що номери синьо-білі, нью-йоркські. Між іншим, перед тим, як ви почнете щось підозрювати, Тедді знайшов свого пса коло будинку сусідів і повернувся додому о дев’ятій п’ятнадцять. І ще йому дванадцять років.

      Детектив Парсонс виконував належну роботу в рамках своїх повноважень. Він розпочинав цю справу з ентузіазмом і справді цікавився фактами злочину. На його думку, шукати було варто за межами Ферв’ю. Детектив зв’язався з поліцією в окрузі, розпитуючи про подібні випадки – дівчина-підліток, лижна маска, жодних фізичних слідів на місці злочину, синій «сівік». І, звісно, поріз на спині жертви. Десятки інших зґвалтувань збігалися за певними ознаками. Жодне не збігалося повністю. Колеги в інших районах обіцяли стежити за цим. Проблема полягала ще й у тому, що ґвалтівники, яких упіймали, сиділи у в’язниці. А тих, кого не впіймали, складно ідентифікувати. Крім того, невідомо, скільки жінок насправді зґвалтовано, бо це один зі злочинів у Сполучених Штатах, про які найрідше заявляють до поліції. За статистикою, лише 25 % оголошених зґвалтувань розкривають і злочинця карають. А дізнатися, скільки їх насправді, важко. Тож справа Дженні видавалася не надто обнадійливою, і до Різдва, либонь, Том зостався єдиним, хто прагнув, аби розслідування тривало.

      Щороку на Різдво приїздили Томові батьки, і родина вирішила не змінювати цю традицію. Дідусь і бабуся приїхали посеред тижня, якраз після того, як у дітей розпочалися канікули. Міллі, Томова мати, інтелігентна, дивовижно прониклива жінка, бентежила Шарлотту, від неї складно було приховувати якісь таємниці (ми ще дійдемо до цього). Томів батько Артур, колишній викладач у коледжі Коннектикуту, жив більше розумом, аніж серцем. Він був стоїком, і загалом добре ладнав зі своєю невісткою. Том так згадував цей візит:

      Я знову відчув себе дитиною, я хотів пригорнутися до мами й довго плакати, а потім сісти на коліна до батька й дивитися разом із ним хокей. Я хотів, щоб вони запевнили мене, що все буде гаразд, щоб моя мати комплексно проаналізувала ситуацію, а батько глянув на мене так, щоб я б відразу ж збадьорився, СКАЧАТЬ