Українські жінки у горнилі модернізації. Оксана Кісь

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ курсів делегації професорів на чолі з ректором Університету Святого Володимира М. Цитовичем довелося їхати до міністерства народної освіти, адже у справі відкриття курсів була суттєва умова: згідно із заповітом київського доброчинця К. Крижановського, курси могли отримати у спадок його будинок із садибою тільки в разі відновлення роботи не пізніше ніж 1906 року. Це стало, вочевидь, вирішальним аргументом, і міністерство зрештою дало згоду: в 1906 р. Київські вищі жіночі курси відновили роботу.

      Тепер організація навчання за обсягом та змістом відбувалася за зразком Університету Святого Володимира. До двох відділень (факультетів), які діяли ще у ХІХ ст., – історико-філологічного та фізико-математичного – у 1907 р. додалися медичне та юридичне відділення, що цілком відповідало структурі «чоловічого» університету. Щоправда, у Київських вищих жіночих курсів були деякі особливості: медичне відділення вже в 1908 р. стало самостійним навчальним закладом, а на юридичному в 1909 р. було відкрито економічно-комерційний відділ (цей крок мав підвищити професійні шанси випускниць, адже, як і раніше, можливості працювати в юридичній сфері для жінок були дуже обмеженими). Курси швидко розвивалися, за декілька років жіноче студентство кількісно наблизилося до студентів-чоловіків: так, у 1912–1913 навчальному році кількість курсисток чотирьох факультетів Київських вищих жіночих курсів, включно з медичним відділенням, досягло майже 5 тисяч осіб, що практично дорівнювало кількості студентів Університету Святого Володимира.

      У тому, як жінки й чоловіки обирали майбутні спеціальності, була істотна різниця, пов’язана з професійними перспективами. Якщо в університеті найбільше студентів віддавали перевагу юридичному факультету, а на історико-філологічному їх було кілька сотень, то на Київських вищих жіночих курсах картина була прямо протилежною: до половини слухачок традиційно обирали історико-філологічне відділення, тоді як чисельність юристок була меншою в кілька разів. Головною причиною такої диспропорції було те, що жінки обирали спеціальність, переважно готуючись до педагогічної праці.

      Серед слухачок Київських вищих жіночих курсів переважали православні, становлячи до 70 % курсисток; другою за чисельністю була група дівчат юдейської віри – близько 25 % слухачок (як приватний навчальний заклад, Вищі жіночі курси самі встановлювали менш жорсткі квоти зарахування єврейок, ніж державна вища школа). Завдяки цьому єврейські дівчата певний час навіть становили понад половину всіх слухачок-медичок. За соціальним станом, як і раніше, домінували дочки міщан, чиновників і священиків, даючи разом близько 60 % курсисток, тим часом як дворянок було лише 8 %.

      В Археологічному музеї Київських вищих жіночих курсів. Майбутня археологиня В. Козловська – сидить, четверта зліва. Викладач – В. Данилевич. 27 травня 1915 року

      Основною категорією курсисток Київських вищих жіночих курсів були вчорашні гімназистки (близько СКАЧАТЬ