Українські жінки у горнилі модернізації. Оксана Кісь

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Університету Фрідріха-Вільгельма в Берліні, де вона у 1909 р. захистила дисертацію на ступінь доктора філософії з теми «Врівноваження сульфідів міді». Вона отримала схвальну рекомендацію відомого німецького професора Вальтера Нернста, під керівництвом якого працювала.

      Першою жінкою – приват-доцентом на історико-філологічному факультеті Університету Святого Володимира стала в 1916 р., після складання магістерських іспитів та прочитання пробних лекцій, Наталія Полонська. Услід за нею посаду приват-доцента історико-філологічного факультету Університету Святого Володимира обійняла славістка Леоніла Косоногова, яка в 1917–1918 рр. склала магістерський іспит та розпочала викладання спеціальних курсів з історії слов’янських літератур. Водночас у Київському університеті з’явилися й інші жінки-співробітниці: понадштатною асистенткою при кафедрі астрономії в березні 1918 р. стала Євгенія Лаврентьєва – випускниця та асистентка Київських вищих жіночих курсів.

      Професорськими стипендіатками (у сучасному розумінні – аспірантками) при Київському університеті у 1914–1916 рр. були залишені талановиті випускниці Київських вищих жіночих курсів філологині Софія Щеглова та Варвара Адріанова (пізніше – Адріанова-Перетц); їхній приклад незабаром наслідували й інші. Софія Щеглова в 1918 р. захистила при Київському університеті магістерську дисертацію з фаху російської мови та літератури(хоча насправді об’єктом дослідження була давньоукраїнська літературна пам’ятка), її дисертаційне дослідження «Богогласник. Историко-литературное исследование» було удостоєне Російською академією наук премії імені Митрополита Макарія та отримало високу оцінку фахівців.

      Київські курсистки та студенти – учасниці й учасники семінарію російської філології професора В. Перетца (у центрі).

      Варвара Адріанова-Перетц сидить перша праворуч у другому ряду. Близько 1907 року

      Від початку ХІХ ст. до 1920-х років освіта жінок пройшла складний шлях – від відкриття станових середніх шкіл для виховання «світських дам» до створення мережі жіночих університетів – вищих жіночих курсів. Ці зміни відбувалися на тлі процесів політичного та суспільного розвитку, були їхньою частиною. Реформи в освіті також перебували під впливом наукового прогресу ХІХ ст., упродовж якого відбувалися зміни наукової парадигми, накопичування знань про людину та світ, що змінювало уявлення про роль жінки як члена суспільства, а також відкривало самим жінкам нові пізнавальні обрії та можливість стати суб’єктами пізнання. Вища освіта жінок більшою мірою, ніж середня, залежала від загального спрямування державної політики в Російській імперії. Короткочасний допуск жінок вільнослухачками в університети з подальшим обмеженням цього доступу, відкриття і закриття вищих жіночих курсів відображають хвилі цієї політики. Майже всі вищі школи для жінок були приватними. Це означало не лише вищу плату за навчання, а й необхідність боротися як за професійні права для випускниць, СКАЧАТЬ