Безчестя. Джон Максвелл Кутзее

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ репутації. Товариство праведників, котрі радяться по кутках, по телефону, за зачиненими дверима. Радісні перешіптування. Schadenfreude.[27] Спершу страта, потім суд.[28]

      Ідучи коридорами факультету комунікації, він намагається тримати голову вище.

      Він радиться з адвокатом, котрий займався його розлученням.

      – Дізнаймося спершу, – пропонує адвокат, – наскільки правдиві звинувачення.

      – Достатньо правдиві. У мене був роман із цією дівчиною.

      – Серйозний?

      – А хіба його серйозність може покращити щось чи погіршити? У певному віці всі романи видаються серйозними. Як і серцеві напади.

      – Ну, із суто стратегічних міркувань я б порадив вам обрати своєю довіреною особою жінку, – він називає два імені. – І спробувати владнати все приватним чином. Ви візьмете на себе якісь зобов’язання, приміром, підете на деякий час у відпустку, а в обмін на це університет умовить дівчину чи її родину забрати звинувачення. Це найкраще, на що можна сподіватися. Погодьтеся на жовту картку. Мінімізуйте шкоду й зачекайте, поки вщухне скандал.

      – Які зобов’язання?

      – Групова психотерапія. Громадські роботи. Консультації в психоаналітика. Це вже як вам вдасться домовитися.

      – Консультації в психоаналітика? Мені потрібні консультації?

      – Зрозумійте мене правильно. Я кажу лише, що однією із запропонованих вам можливостей можуть бути консультації в психолога.

      – Щоб мене вилікували? Щоб мене зцілили? Щоб мене зцілили від неприйнятних бажань?

      Адвокат знизує плечима.

      – Що завгодно.

      В університетському містечку триває Тиждень обізнаності щодо насилля. Організація «Жінки проти насилля» (WAR)[29] оголошує двадцятичотирьохгодинну демонстрацію протесту на знак солідарності з «нещодавніми жертвами». Йому під двері просувають памфлет «Жінки кажуть чітко». Унизу хтось нашкрябав олівцем повідомлення: «КАЗАНОВО, ТОБІ ВЖЕ НЕДОВГО ЗАЛИШИЛОСЯ».

      Він повечеряв із Розалінд, своєю колишньою дружиною. Вони розлучилися вісім років тому; і повільно, обачливо знову змогли стати якоюсь мірою друзями. Як ветерани війни. Його тішить, що вона досі живе неподалік, можливо, Розалінд відчуває те саме стосовно нього. Принаймні є хтось, на кого можна розраховувати, якщо станеться найгірше: упадеш у ванні, побачиш кров у випорожненнях.

      Вони розмовляють про Люсі, його єдину дитину від першого шлюбу, котра тепер живе на фермі в Східній Капській провінції.

      – Можливо, я скоро її побачу, – повідомляє він. – Я думаю, чому б не помандрувати.

      – Під час семестру?

      – Семестр майже закінчився. Залишилося пережити два тижні, і він залишиться позаду.

      – Це якось пов’язано з твоїми проблемами? Я чула, що ти маєш проблеми.

      – Де ти про це чула?

      – Люди, Девіде, не мовчать. Усім відомо про твій останній роман із найсоковитішими СКАЧАТЬ