Безчестя. Джон Максвелл Кутзее

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ слід було сказати. Як я можу допомогти вам, коли сам став джерелом ваших неприємностей?

      Він набирає номер квартири Мелані, і слухавку бере кузина Пауліна.

      – Мелані недоступна, – крижаним голосом повідомляє вона.

      – Що ви хочете сказати оцим «недоступна»?

      – Я маю на увазі, що вона не хоче розмовляти з вами.

      – Скажіть їй, – просить він, – що це стосується її рішення покинути навчання. Скажіть, що вона вчиняє необачно.

      У середу заняття минає погано, у п’ятницю – ще гірше. Відвідуваність низька, приходять лише пасивні посередності, котрі слухняно погоджуються з усім. Тут може бути лише одне пояснення. Мабуть, уся історія випливла на поверхню.

      Він саме перебуває в деканаті, коли чує позаду себе голос:

      – Де я можу знайти професора Лур’є?

      – Це я, – озивається він, не подумавши.

      Чоловік, що звертається до нього, виявляється невисоким, худорлявим, зі згорбленими плечима.

      Він одягнений у занадто великий синій костюм, і від нього навкруги шириться запах цигаркового диму.

      – Професоре Лур’є. Ми розмовляли по телефону. Я – Ісаакс.

      – Так. Як поживаєте? Може, зайдемо до мого кабінету?

      – У цьому немає потреби. – Чоловік робить паузу, збирається з духом і глибоко вдихає повітря. – Професоре, – починає він, помітно підкреслюючи це слово, – можливо, ви страшенно освічений і всіляке таке, але те, що ви зробили, зле. – Він змовкає і хитає головою. – Це зле.

      Дві секретарки навіть не намагаються приховати цікавості. У деканаті є й кілька студентів; коли голос незнайомця гучнішає, усі вони замовкають.

      – Ми віддали свою дитину в руки таких, як ви, тому що думали, що можемо довіряти вам. Якщо ми не можемо довіряти університетові, тоді кому? Ми ніколи не припускали, що відправляємо нашу донечку в гадюшник. Ні, професоре Лур’є, може, ви високий і маєте владу та всілякі наукові ступені, але на вашому місці мені було б дуже соромно, тож хай допоможе мені Господь. Якщо я поставив усе з ніг на голову, тепер ви маєте можливість сказати мені це, але я сумніваюся – у вас усе на лобі написано.

      Тепер він і справді має можливість сказати: «Коли хто говорить, говори».[25] Але він стоїть, наче язик проковтнув, і кров гупає у вухах. Гадюка – хіба тут можна заперечити?

      – Пробачте, – шепоче він, – я маю деякі справи. – І, наче дерев’яний, повертається та йде геть.

      Ісаакс йде за ним назирці людним коридором.

      – Професоре! Професоре Лур’є, – кричить він. – Вам не вдасться так просто втекти. Ви мене не дослухали, зараз я вам усе скажу!

      Так усе й почалося. Наступного ранку – неймовірна швидкість – він отримує з офісу проректора (з виховної роботи) записку, у якій повідомляється, що на нього подали скаргу згідно зі статтею 3.1 університетського Поведінкового кодексу. Його просять якнайшвидше зв’язатися з офісом проректора.

      У СКАЧАТЬ