Казки про дивних. Ренсом Ріггз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ принц. – Так я і знав, що це все занадто добре, аби бути правдою.

      По його щоці скотилася сльозина, і руки стали зникати, знову зливаючись із торсом у драглисту масу слимачої плоті.

      – Чому ти засумував? – не розуміла принцеса. – Ми ж чудова пара! Разом ми покажемо нашим батькам, що з нами можна одружитися, що ми не виродки. Ми об’єднаємо наші королівства й одного дня, можливо, посядемо законні місця на троні.

      – Та ти з глузду з’їхала! – заволав принц. – Як я можу полюбити таку, як ти? Ти ж огидне потворище!

      Принцесі відібрало мову.

      Вона вухам своїм не вірила.

      – Ох, як же це принизливо! – голосив і схлипував принц-слимак. На голові в нього вискочили ріжки, обличчя щезло, і від п’ят до маківки він став слимаком, що дрижав і постогнував, силкуючись кричати без рота.

      Принцеса та її служниця відвернулися, борючись із блювотними позивами, й покинули невдячного принца гнити в темниці.

      – Ну все, годі з мене принців, – промовила принцеса, – як дивних, так і звичайних.

      І знову вони перепливли Великий водоспад, перетнули Безжальну пустку й повернулися у Франкенбург, а там з’ясувалося, що королівство воює з Ґалатією та Фризією, які об’єдналися й пішли на франкенбуржців війною. Короля скинули з трону й запроторили за ґрати, а фризійці посадили управляти Франкенбургом свого герцога. Був той герцог неодружений, і щойно вщухла війна та запанувало його правління, він став шукати собі наречену.

      Якось посланець герцога побачив принцесу, що працювала в заїжджому дворі.

      – Гей, ти! – гукнув він, підкликаючи її від столика, на якому вона саме прибирала. – Герцог шукає собі наречену.

      – Хай йому щастить, – відказала принцеса. – Мені це не цікаво.

      – А тебе ніхто й не питав, – запевнив її посланець. – Ходімо зі мною, хутко!

      – Але ж я не особа королівської крові! – збрехала вона.

      – Це теж не має значення. Герцог хоче лише знайти найвродливішу жінку в усьому королівстві, а ти наче годишся.

      Принцеса вже й не рада була своїй вроді, що якимось прокляттям тяжіла над нею.

      Її вбрали в пишну сукню й привели до герцога. Та, забачивши його обличчя, принцеса враз відчула, як її пробирає холод. Адже той фризійський герцог виявився одним з убивць, які приходили з нею розправитися; то був той єдиний убивця, що порятувався втечею.

      – Я тебе звідкілясь знаю? – примружився герцог. – Лице в тебе знайоме.

      Принцеса так втомилася брехати й переховуватися, що розповіла йому правду.

      – Якось ви намагалися мене вбити, і мого батька теж. Я колись була принцесою франкенбурзькою.

      – Я думав, ти померла! – вражено промовив герцог.

      – Ні. Це брехня, яку вигадав мій батько.

      – Отож, не тільки я намагався тебе вбити, – усміхнувся герцог.

      – Мабуть, так.

      – Я ціную твою чесність, – сказав герцог, – і мужність теж. Ти з міцної криці викувана, а ми, фризійці, захоплюємося такими. Я не можу взяти тебе за дружину, СКАЧАТЬ