Асистент. Тесс Ґеррітсен

Чтение книги онлайн.

      – Щось я сумніваюся в нерозважливості нашого вбивці. Якби він знав, що його ДНК зберігається в КОДІС, то не лишив би на місці злочину своєї сперми. Тому готовий закластися, що в базі даних нічого не знайдуть. – Цукер підвів погляд від фотографії. – А ще я готовий закластися, що він не лишив відбитків пальців.

      – Автоматизована дактилоскопічна система нічого не виявила. На жаль, після похорону матері місіс Їґер у будинку побувало щонайменше п’ятдесят людей. Лишилося багато невідомих відбитків пальців.

      Цукер подивився на фото Їґера – тіло, сперте на заюшену кров’ю стіну.

      – Убивство сталося в Ньютоні.

      – Так.

      – Не ваша територія… Чому ви берете участь у розслідуванні?

      Він знову підвів погляд і подивився на неї так уважно, що їй стало не по собі.

      – Мене попросив детектив Корсак…

      – Офіційно справу веде він. Правильно?

      – Так, але…

      – Детективе, хіба в Бостоні мало вбивств? Чому ви відчуваєте потребу займатися саме цим?

      Вона зустрілася поглядом із доктором Цукером. Здавалося, що він якимось чином проник до її мозку і зараз намацує слабке місце, щоб завдати удару.

      – Я вам уже сказала. Жінка, можливо, ще жива.

      – І ви хочете врятувати її.

      – А ви хіба не хочете? – огризнулася вона.

      – Мені от що цікаво, детективе, – заговорив далі Цукер, не звертаючи уваги на її гнів. – Ви говорили з кимось про випадок Гойта? Про наслідки, які він мав для вас особисто?

      – Боюся, що не розумію вас.

      – Вам надавали допомогу?

      – Ви про те, чи колупався хтось у моєму мозку?

      – Очевидно, те, що ви пережили в тому підвалі, було жахливим. Гойт робив із вами таке, чого не зміг би забути жоден коп. Він залишив шрами, фізичні й душевні. Для більшості людей це стало б тривалою травмою. Спогади. Кошмари. Депресія.

      – У цих спогадах немає нічого хорошого. Але я тримаюся.

      – Ви завжди були такою, правда? Намагалися справлятися своїми силами. Ніколи не скаржилися.

      – Інколи я нию, як і будь-хто інший.

      – Але не про те, що може виказати вашу слабкість.

      – Не зношу скигліїв. І сама такою не буду.

      – Я кажу не про скиглення, а про чесність, достатню, щоб визнати свої проблеми.

      – Які проблеми?

      – Це ви мені скажіть, детективе.

      – Ні, ви скажіть. Це ж ви думаєте, ніби я по вуха в лайні!

      – Я цього не казав.

      – Але ви так думаєте.

      – «По вуха в лайні» – ваші слова. Так ви почуваєтеся?

      – Слухайте, я прийшла з оцим! – Вона показала на фотографії з місця вбивства Їґера. – Чому ви говорите про мене?

      – Бо ви дивитеся на ці фотографії і нічого не бачите, крім Воррена СКАЧАТЬ